Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Михайло підозрював, що саме для якогось виняткового завдання всю його групу й готували ось уже кілька місяців. І він був близький до істини.
Приблизно о niв на шосту ранку до Завалюка підійшло четверо військовиків. Старший запитав, чи готовий паровоз. Михайло кивнув. Солдати перевірили наявність вугілля і дров, щось запитали в помічника машиніста. Той дав одному з вояків довгий металевий прут, яким поштурхали всередині топки паливо, що зляглося. Солдат кілька разів, як здалося Завалюку, суто формально поштрикав у купу вугілля, кинув залізяку й залишився стояти з автоматом напоготові в кабіні машиніста. Двоє стали на підніжках обабіч паровоза, а четвертий причепився ззаду біля буфера.
Той, що в кабіні, наказав рухатися й показав у бік потяга, що стояв у тупику. Під’їжджаючи ближче, Михайло Завалюк помітив, що на кожному з вагонів, напакованих різним непотребом, лежать замасковані солдати, озброєні здебільшого кулеметами. Паровоз підігнали до того кінця, де була теплушка. «Значить, поїдемо на захід», — подумав Михайло і тут же почув команду «Вперед!». Дзиґарі показували шосту».
5
«Мазда» з Богданом Даниловичем і «Атех» мчала трасою серед інших автівок, що в цей останній день робочого тижня нескінченним потоком рухалися в бік, протилежний столиці, - на кілька днів відвезти своїх господарів удихнути свіже, хоч умовно чисте повітря десь у селі в стареньких батьків, чи біля річки, або в лісочку на своїх дачних сотках. Серед малолітражної дрібноти потужними кінськими тисячами йшли на обгін пансько-бандитські джипи, керовані «хазяями життя», що спішили до своїх палаців-мільйонників.
Від’їхавши кілометрів із десять, «Мазда» різко перемістилася в правий крайній ряд, а потім, виїхавши взагалі на обочину, зупинилася. Зорій і «Атех» уважно спостерігали, як повз них рухалися автомобілі. Жоден із них не пригальмував, не зупинився. Це могло свідчити про те, що, коли навіть і було переслідування, «Мазді» вдалося відірватися від нього. Постоявши хвилин із десять, авто бузкового кольору знову виїхало на першу смугу траси й за кількасот метрів, показавши лівий поворот, різко звернуло праворуч на малопомітну польову дорогу. За кілька кілометрів «Мазда» дісталася лісу й потихеньку почала пробиратися між дерев, гілок і товстелезним корінням далі в чагарники.
— Як я, га? Машина — звір, водій — ас! — видно було, що агенту явно не хотілося вимикати двигун. — Здається, з мене вийшов би добрячий агент 007, чи не так?
— З вас він уже вийшов, — сказав Зорій і прикусив язика.
— Що? — очі «Атех» округлилися.
Хотів сказати, що Джеймс Бонд відпочиває, - на виручку полковникові прийшла, як завжди, його бісова чарівна усмішка. — Але ми залізли сюди не для того, щоб, як співав і талановитий Булат, говорити одне одному компліменти. Пропоную прогулятися, бо такі часи настали, що й у власній машині не буває безпечно.
Зорій та «Атех» вийшли з «Мазди», помалу рушили межи дерев.
— Я хочу розповісти вам про те, в якому стані наша справа і що насправді діється, зокрема й навколо мене особисто.
Як, до речі, й навколо вас.
— Навколо мене? — знову здивовані очі «Атех».
— Так, і навколо вас. Мої люди, що опікуються, так скажемо, загальною аналітикою, тобто слідкують за змінами в політичній, економічній, соціальній обстановці в країні, звертають увагу й на те, як у тій чи тій ситуації поводяться активні політики й державні керівники найвищого ешелону влади, як корелюються їхні конкретні дії із загального плану заявами, піар-акціями, виступами «на публіку» тощо. Хочу сказати, що такий аналіз роблять не лише ті, які працюють на мене. Моніторять і наші з вами супротивники. Вони не сидять і не чекають, поки ми візьмемо владу й почнемо перетворювати нашу Україну з кримінальної олігархічної монархії на демократичну, вільну та квітучу, соціально орієнтовану державу.
— Богдане Даниловичу, ви ж знаєте: теоретично-філософські викладки мене не цікавлять. Я практик, мене більше приваблюють схеми й алгоритми майбутніх перетворень, а не їхні назви й фантики, за якими ховаються пустка і брак конкретних результатів.
— Так я ж і кажу — ті люди теж не збирають обгортки з цукерок. А якщо конкретно, то наші супротивники вже зауважили активізацію, що почалася в різних зацікавлених колах. Наприклад, вирахували й деяких наших людей. Не хочу вас лякати, але декого вони вже прибрали, а вас просто вичислили.
— Що значить «вичислили»? Я, здається, поводжуся так, як завжди, особливо не висуваюся, ні з ким не конфліктую.