Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

Перші ж кроки Володимира Мономаха на великокнязівському столі було здійснено в галузі соціального законодавства. Деякі дослідники припускають, що їх було зроблено, коли ще не скінчилося народне повстання в самому Києві[622].

«Руська Правда» широкої редакції повідомляє, що Мономах одразу ж скликав нараду у великокнязівській позаміській резиденції — ус. Берестові. Крім дружини Мономаха, присутні були тисяцькі (київський, білгородський, переяславський), представник Олега Святославича. Негайно прийнятий був відомий «Устав Володимерь Всеволодича», який являв собою доповнення до «Руської Правди». Нові статті обмежували дії лихварів та землевласників, полегшували становище міщан та селян. Визначено було відсоток прибутку на грошові борги та термін їх повернення — три роки. Фактично цей відсоток значно знижувався. Полегшувалося за новим законом і становище холопів та закупів. Так, закуп вже не відповідав за господарське майно, якщо його грабували інші. За «образу», несправедливі покарання закупа його господар повинен був платити штраф до князівської скарбниці. Великий штраф у 12 гривень платив господар, який намагався продати закупа як холопа. При цьому закуп звільнявся від боргу.

Цим Уставом Мономах робив певні поступки повсталому народу, що свідчило про розуміння Мономахом соціального та економічного становища Русі. Старе законодавство призводило до швидкого розорення вільних селян та міських ремісників, що, в свою чергу, руйнувало державу.

Звичайно, новий кодекс відбивав передусім інтереси феодальних верхів. Вотчинний імунітет феодала та його право на експлуатацію залежного селянства залишався без змін. Проте укладачі кодексу розуміли, що селянське господарство — основа багатства країни, а для його розвитку необхідні певні юридичні та економічні умови. Крім того Устав Мономаха торкався питань, у розв’язанні яких були зацікавлені купці, особливо ті, що займалися міжнародною торгівлею. Так, Уставом передбачалися пільги купцям, які втрачали майно під час війни, пожежі, у корабельних аваріях; іноземні купці мали пільгове право розпродажу товарів збанкрутілого боржника. Устав розвивав одну з тез Повчання Мономаха: «И более же всего чтите гостя, откуда бы он к вам не пришел».

Новий Устав Мономаха став одним з найважливіших документів великого князя київського, спрямованих на зміцнення внутрішньої єдності держави, її економічного розвитку.

Одним із заходів Мономаха, що відбивали його турботу про економічні зв’язки та торгівлю, стала побудова мосту через Дніпро у Києві 1115 р.

Важливим ідеологічним актом Мономаха, що символізував єдність Русі, стало освячення нового кам’яного Борисоглібського собору у Вишгороді та перенесення до нього мощей Бориса та Гліба (2 травня 1115 р.). Підкреслювався загальноруський рівень події, ініціатором якої виступали Мономах із Давидом та Олегом Святославичами. Літописець виразно записав: «съвъкупишася братья Русции князи». На свято «бысть сборъ великъ, сшедшюся народу съ всихъ странъ» на чолі з митрополитом Никифором з усіма епископами та київськими ігуменами[623].