Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 1

Місце, яке він обрав під забудову — нещодавно вирівняна ділянка нової фешенебельної Бек-стріт, яка проходила схилом пагорба над багатолюдним Чіпсайдом, — було найкращим з усіх можливих, тож будівля добре вписалася в довкілля. Це було найбільше, що могла собі дозволити людина із середніми статками, тож перед очікуваним народженням уже п’ятої дитини Гарріс поквапився переїхати у новий будинок. Хлопчик, що з’явився на світ у грудні, народився мертвим. За наступні півтораста років жодна дитина у цьому домі не народилася живою.

Наступного квітня почали хворіти діти, Ебіґейл і Рут померли ще до кінця місяця. Лікар Джеб Айвз діагностував у них якийсь різновид дитячої лихоманки, хоча люди стверджували, що то не було простою недугою чи швидкоплинними сухотами. У будь-якому разі, здавалося, що хвороба перехідна: Анна Боуен, одна з двох слуг, наступного червня померла з тими самими симптомами. Ілай Лідеасон, інший служник, постійно скаржився на слабкість і вже збирався було повернутися на батьківську ферму у Регоботі, але раптово вподобав собі Мегітабель Пірс, яка прийшла на місце Анни. Він помер наступного року — року воістину сумного, бо він ознаменувався смертю самого Вільяма Гарріса, ослабленого кліматом Мартиніки, на якій впродовж попереднього десятиліття він часто і надовго затримувався у службових справах.

Повдовіла Рубі Гарріс так ніколи й не відійшла від потрясіння, завданого смертю чоловіка, а смерть її первістки, Елькани, що сталася через два роки, остаточно похитнула її здоровий глузд. У 1768 році її охопило легке божевілля, і звідтоді вона бувала лише на горішніх поверхах будинку, а її старша незаміжня сестра, Мерсі Декстер[112], переїхала до маєтку, щоб опікуватися родиною. Мерсі була негарною худющою жінкою, наділеною, проте, неабиякою силою; втім, від часу приїзду її здоров’я теж відчутно погіршилося. Вона почувала величезну прив’язаність до своєї бідолашної сестри і надзвичайно любила свого єдиного вцілілого племінника, Вільяма, який з міцного малюка перетворився на хворобливого і хирлявого юнака. Того року померла Мегітабель, а відразу по тому інший слуга, Презервд[113] Сміт, звільнився без жодних пояснень — чи, принаймні, відбрехавшись якимись несусвітніми байками і скаргами на те, що йому не подобається запах цього місця. Якийсь час Мерсі не вдавалося знайти нікого собі на допомогу, оскільки сім смертей і один випадок божевілля, які трапилися впродовж п’яти років, породили цілу купу пліток, які з часом стали геть безглуздими. Зрештою їй таки вдалося знайти нових слуг з інших міст: Енн Вайт, понуру жінку з тієї частини Північного Кінґзтауна, яка зараз існує як окреме місто під назвою Ексетер, і вмілого бостонця на ім’я Зенас Лоу.