Нічний адміністратор

— Містере Аткінс, моя справа — це «П’явка». Я особисто відкривав досьє, на яке зараз даю запит. Це одне з шести досьє по «П’явці», які відкривали і паралельно наповнювали люди з мого відділу: два по суті справи, два по організації, два особисті. Жодне з них не проіснувало більше, ніж півтора року. Хто коли-небудь чув про архіваріуса, який би дав дозвіл на знищення досьє через вісімнадцять місяців після того, як його завели?

— Містере Берр, мені дуже шкода. Може, «П’явка» і ваша справа, я не маю підстав не вірити вашим словам, сер. Але, як кажуть у нас в архіві, навіть якщо вам належить справа, це ще не означає, що вам належить і досьє.

Попри все, інформація продовжувала надходити вражаючими темпами. І у Берра, і у Стрельскі були свої джерела: Угода набирає розмахів... Панама на лінії... шість панамських вантажних кораблів, зафрахтованих компанією «Айронбренд» з Нассау, пливуть через Південну Атлантику у напрямку до Кюрасао, приблизний час прибуття — чоти-ри-вісім днів. На їхньому борту близько п’ятиста контейнерів, які зараз по дорозі до Панамського каналу... Інформація щодо вантажу різниться: це і запчастини для тракторів, і сільськогосподарська техніка, і устаткування для шахт, і різноманітні предмети розкоші...

Ретельно вибрані військові інструктори, серед яких четверо французьких десантників, двоє ізраїльських полковників-спецпризначенців у відставці і шість колишніх радянських спецназівців, збиралися минулого тижня в Амстердамі на чудовий прощальний rijsttafel[86] у найкращому в місті індонезійському ресторані. Опісля їх доставили літаком у Панаму...

Уже кілька місяців у колах продавців зброєю ходять чутки про величезні замовлення військової техніки, які зробив Роупер через своїх посередників, але з’явилася нова інформація, яка підтверджує припущення Полфрі щодо змін у Роуперовому списку покупок. Брат Майкл, він же Апостол, розмовляв з одним з адвокатів картелів на ім’я Моранті. Цей Моранті працював у Каракасі і вважався опорою хиткого альянсу між картелями.

— Ваш містер Роупер стає патріотом, — повідомив Стрельскі Берру по захищеній телефонній лінії. — Купує в американців.

Беррове серце стиснулося, але він вдав повну байдужість:

— Джо, який же це патріотизм? Британець повинен купувати у британців.

— Він пропагує картелям нову ідею, — незворушно продовжував Стрельскі. — Якщо їхній вірогідний ворог — Дядечко Сем, то їм варто користуватися його іграшками. Таким чином, вони ознайомляться зі зброєю супротивника, освоять його техніку і матимуть прямий доступ до запчастин. Британські переносні зенітно-ракетні комплекси «Старстрік», британські осколкові гранати, британська техніка — це все вони отримають також. Безсумнівно. Але основні іграшки мусять бути дзеркальним відображенням озброєння їхнього вірогідного ворога. Щось британське, решта американське.