Нічний адміністратор

— Морок точно те саме сказав! Слово в слово! Я аж надто багато знаю. Це небезпечні знання. І в цьому моя біда! Рексе, оце ти мене здивував. Ясновидець чортів.

— Отже, ти розмовляв з Джеффрі Мороком. Про що?

— Ну, швидше це він зі мною розмовляв. Я лише слухав.

— Коли?

— Вчора. Ні, у п’ятницю. Прийшов до мене в кабінет. За десять перша. Я саме одягав дощовик. «Які в тебе плани на обід?» Подумав, він хоче мене запросити. «Та мене просто чекають у клубі, але це нічого такого, можна скасувати». Він сказав: «Добре. Скасуй». Я так і зробив. Потім ми говорили. Під час обідньої перерви. У моєму офісі. Навколо ні душі. Ні тобі скляночки води, ні шматочка сухарика. Але хороші методи роботи розвідки. Джеффрі завжди цим славився. — Він знову посміхнувся.

— І що він сказав? — наполягав Ґудгью.

— Він сказав, — Полфрі глибоко вдихнув, так ніби збирався глибоко пірнути, — він сказав, що час добрим людям прийти на допомогу партії. Сказав, що американські колеги хочуть прибрати до рук «П’явку». Вони самі розберуться зі своїми правоохоронними органами, які беруть участь в операції, але розраховують, що ми своїх притримаємо самі. Хотів переконатися, що я з ними заодно.

— І ти на це сказав..?

— Так, заодно. На сто відсотків. Бо так воно і є, правда? — Він обурено відвернув голову. — Ти ж не хочеш сказати, що я мав його послати, правда? Боже правий!

— Гаррі, звичайно ні. Ти повинен робити, як краще для тебе. Я це розумію. Отож ти сказав, що ти з ними заодно. Як він на це відреагував?

Полфрі знову став агресивно-понурим.

— Йому потрібна юридична оцінка договору про розподіл сфер впливу між Рівер-гаузом і Берровим агентством, у середу до п’ятої по полудні. Того договору, який я для вас підготував. Я пообіцяв, що принесу його.

— І?

— І все. Мій дедлайн — у п’ятницю о п’ятій. Команда «Флагмана» збереться на засідання наступного ранку. Йому потрібен час, щоб спочатку вивчити мій звіт. Я сказав, без проблем.

Він різко замовк, на високій ноті, припіднявши брови. Ґудгью задумався: коли так робив його син, це означало, що він щось приховував. Ґудгью запідозрив Полфрі у тому ж самому.

— Це все?

— А що має бути ще щось?

— Морок залишився тобою задоволений?

— Якщо чесно, то дуже.

— Чому, Гаррі? Ти ж всього-на-всього погодився виконувати вказівки? Чому він має бути тобою задоволений? Ти погодився ще щось для нього зробити? — У Ґудгью було дивне відчуття, ніби Полфрі хоче, щоб на нього натиснули сильніше. — Може, ти ще щось йому сказав? — припустив він з усмішкою, щоб співрозмовник охочіше зізнався.