Сліпобачення
- Автор: Уоттс Питер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-99-4
- Переводчик: Анатолий Питик
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Сліпобачення». Краткое содержание книги:
Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі.
— Я усвідомлюю, яку проблему створює моя відсутність… ви знаєте, що я б ніколи не пішов на таке, якби не вважав, що це життєво необхідно.
Може, ви справді почуваєтеся в безпеці, засинаючи біля своїх гігантів. Вони не перевертаються на інший бік і не душать вас уві сні. Може, ви вважаєте, що це дає гарантію, буцімто такого ніколи не трапиться. Я не буду настільки нерозважливим.
Знову.
Не потрібно бути роєм, щоб зрозуміти просту й пряму стратегію, з якою ним маніпулюють. Це стратегія первісних людей: знайти ахіллесову п’яту, склепати пастку і спрямувати її у потрібну точку. Викувати надію зі статичних перешкод. Дозволити докорам сумління й слабкому сподіванню на спокуту довершити справу.
Усе це легко розвінчати, якби не одне «але»: було б неймовірно, просто незбагненно самовпевнено вважати, що самотній старий прототип може бодай щось означати для такого богоподібного колективного інтелекту. Важко повірити, що така непомітна печерна людина вартуватиме навіть просто уваги, не те щоб маніпуляції.
— На час моєї відсутності квартира функціонуватиме в автоматичному режимі. Але я був би вдячним, якби хтось заходив час від часу навідати мого кота.
Він мав визнати, попри весь страх і недовіру: зрештою, співчуття — єдине, хай поганеньке, імовірне пояснення.
Він натискає «Надіслати». Передавач вислизає з його пальців. До часу, коли чоботи полковника втопчуть крихітний прилад у землю, його прощальне слово вже буде за тисячі кілометрів. У встановлений час воно буде донесене командній верхівці. Полковник лишає все, окрім одягу, двох капсул з протиотрутою широкого спектру та харчів для мандрівки в один бік до монастиря. Якщо мисленнєві процеси Двокамерників кореняться в якій-небудь релігійній філософії, полковник сподівався, що вона буде однією з тих, що проповідує милість до заблуканих душ і прощення для грішників.
Звісно, жодних гарантій. Існує надто багато способів прочитати крихти даних, які йому подарував рій. Можливо, він просто пішак у великій грі. Чи зголодніла комаха, що одного разу отримала крихту з небес і тепер гадає, що має зв’язок з богом. У всіх цих сценаріях і суперечливих гіпотезах зрозуміло лише одне. Єдине одкровення за всі ці роки. Тепер полковник настільки жадає більшого, що готовий ризикнути всім: його син був пропав, але тепер знайшовся[101].
Його син повертається додому.
— Їдь додому, — наказує полковник «Ніссану», а сам вирушає в пустелю.
Комашині боги[102]
Ми бачили охоплені полум’ям небеса. Бачили, як «Тезей» зникає у порожнечі. Минуло десять років, а ми й досі чекаємо на звістку від прибульців, яких ми так і не бачили, чи від гінців, яких відрядили за ними.
Можливо, скоро ми отримаємо відповіді на наші запитання.
Минуло п’ять років, відколи з’явився Бог 21 секунди. Того дня ми втратили п’ятнадцять мільйонів душ. П’ятнадцять мільйонів мізків, занурених у всезагальний повносенсорний досвід, що був реальнішим за саму реальність: затяжні стрибки з парашутом, полювання на жуків, трахання з давно втраченими коханцями, чию фальшивість видавала тільки їхня ідеальність. Груповухи та космічні битви від першої особи, в яких брали участь тисячі людей, — усі вони живилися з тонкого струмочка пропускного сигналу, що тримав учасників на безпечній відстані один від одного, навіть коли вони переживали ті самі відчуття. Усе це було втрачено за мить.
Ми досі не знаємо, що трапилося.
Основні засади доволі прості. Будь-яка печерна людина скаже вам, що трапиться, якщо стежку замінити дванадцятисмуговим шосе: підвищиться пропускна спроможність, зникнуть затори, і дорога раптом стане достатньо широкою, щоб передавати не тільки почуття, а й свідомості. «Ми» об’єднається в одне велике «Я». Ми усвідомлювали ризики. Тому і встановили відразу запобіжні клапани, бо чудово знали, що трапиться за їхньої відсутності.
Однак ми досі не знаємо, чому одночасно відмовили усі запобіжники. Невідомо, хто це зробив (чи що — чутки про самостійні, розпорошені Штучні Інтелекти, які транслювали свої мікрохвильові думки крізь стратосферу, ані підтвердили, ані спростували). Ніколи не дізнаємося, що за осяяння промчали у свідомості цього богоподібного рою, перш ніж запустили переривачі, від’єднали жертв і повернули хоча б частину контролю. Ми дуже-дуже довго допитували вцілілих (принаймні тих, хто вийшов із кататонії); вони сказали не більше, ніж сказав би один нейрон, якби його висмикнули з чиєїсь голови і змусили розповідати, про що думає весь мозок.
101
Парафраз Євангелія від Луки: «…бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!»
102
Уривок із «Мандрівок з моєю мурахою», нещодавно розсекречений у відповідь на запит, поданий згідно із законом про вільний доступ до інформації PI-QG/04082093/451, попри заперечення з боку консорціуму «Тезей» та споріднених з ним установ. Відповідно до офіційної позиції консорціуму, автор X інтерпретує таємні матеріали у спекулятивній і провокаційній манері, що може становити загрозу безпеці планети (прим. автора).