Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другие детективы » Крутая плюс, або Терористка-2
Крутая плюс, або Терористка-2 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крутая плюс, або Терористка-2

Электронная книга - «Крутая плюс, або Терористка-2». Краткое содержание книги:

Героїня нового роману Марини Меднікової Лілія Крутая розпочала свою карколомну кар’єру бізнесвумен, мецената, кандидата та доброчинниці з… цебра помиїв.
1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 80
Перейти на страницу:

Діставшись Троєщини, Командо обійшов авто.

— Стривай, слизько, — прийняв Зірку на руки, обережненько поставив. — Ані руш, — позабирав з авта куплені харчі, кумкнув замком.

На вході зіткнулися з жінкою — пальто, шапка, хто, не добереш. Знічев’я привіталися, може, сусідка. Квартира зустріла рідним затишком і воланням Макса. Його котяче єство деформувалося в спілкуванні з Командо: наче вірний пес, вистрибом мчав назустріч, вітально вимахував хвостом. Хіба що не гавкав і не просився на полювання.

— Зміна пріоритетів, — суворо вичитав Командо напруженому, мов антена, хвостові над порожньою мискою. — Максиме, дві секунди. На перше місце з комплексу об’єктивних причин вийшла мама Зірка, злазь на щабель нижче, будь мужчиною. Мама вип’є свого гарячого молока, ляже, тоді — з тобою.

Макс затявся: де смажена риба, не знаю я ніякої Зірки, миска порожня, нерви смикаєте, так жити не можна, запізвуся з вами до європського захисту знедолених котів із Троєщини, нехай вишлють сюди війська НАТО…

Дзвінок. Перед Командо в прочіллі стояла та сама жінка, з парадного — пальто, хутряна шапка.

— Кулик Тетяна Іванівна, старший слідчий міської прокуратури, — відрекомендувалася.

Командо хутко причинив двері до кімнати.

— Хто там? — гукнула Зірка.

— Помилилися. Лежи.

— Мені треба з вами поговорити, — Кулик сперлася на одвірок.

— Я вас не впізнав, даруйте. Ось моя візитівка, приходьте завтра в офіс, я не хочу, аби Зірка вас бачила. Їй не можна стресувати.

— Дайте води, мене вже ноги не тримають.

— Проходьте на кухню, тихцем.

На кухні Кулик подала Командо листа Олійник. Командо вчитався. Лідка жива. Лідка хоче додому. Бомба керованої дії… Згадав, як сипав матюччям навздогін літакові з нею на Нью-Йорк.

Тут, на затишній сімейній кухні, Кулик відчула, як натомилася. Клацнув чайник, Командо підсунув чай, цукор. Мовчав. Кулик ковтнула, поставила чашку.

— Ви нам допомогли на процесі, — сказав Командо. — Я допоможу вам. Одна умова — Зірка цього не мусить знати. Вона вагітна…

— Чого я не маю знати? Вітаю, Тетяно Іванівно.

Командо вклякнув.

— Налляй і мені чаю, прошу. Зніми пальто з гості і годі шепотіти, змовники. Я ніколи не за буду, на що ви, Тетяно Іванівно, задля мене зважилися. Коли б не ваші свідчення на суді…

Зірка простягла руку до листа подруги свого дитинства Ліди Олійник. Командо сіпнувся було вихопити. Зірка похапцем прочитала. Подивилася на Кулик. На чоловіка. Пополотніла.

— Я хочу знайти Олійник через «Деметру», — сказала Кулик. — Відшукала слід однієї з жертв цієї фірми. Прошу вашої допомоги. Не гаймо часу, на Окружній опівночі вона не стоятиме, — Кулик підвелася.

Сніг ущухнув, стрімко темніло. Командо гнав.

— Ви знаєте, яка ця Оксана з себе?

— Бачила на касеті, але не впізнаю. Бабця сказала, в червоній куртці.

— Кожна друга в червоному. Як світлофори.

Командо зупинився біля задубілої особи жіночої статі.

— У нас акція, — прокуреним голосом проказала жрекиня любові з битого шляху, накидаючи оком на нічогенький джип, — передноворічна знижка.

— Не збіднієте? — Командо опустив скло.

— Бляха муха, роботи нема, погода паскудна, всі крутяться, як таргани, додому поспішають.

Даси в зуби?

Командо витрусив із пачки цигарку в червону обвітрену долоню з облізлим манікюром на змерзлих пальцях.

— Ого, «Парламент» куримо! Мабуть, знижка касується, ще образишся, що за бідного лоха прийняли. Відкривай, йо-майо, бо задубла вже, ще пальчика свого приморозиш, як всунеш, — жрекиня розвеселилася. — Іншим разом. Ти знаєш Кролика?

— В сметані?

— Оксану Кролика.

— А ху-ху не хо-хо? Я схожа на довідкове бюро?

— А тепер? — бузковий папірець перейшов із рук до рук.

— Ще стільки, і буду схожа.

Командо дав ще десятку.

— Во, блін, продешевила, не знала, що ти так легко з грошвою розлучаєшся. Дай іще сигарет, бо в подружок вуха попухли.

— Ще пачку, як швидко скажеш.

— Поїхали, покажу.

Жрекиня вмостилася на переднє сидіння, загазувавши салон перегаром і різкою парфумою.

1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 80
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)