Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Видно, дбає про себе. Чоловік багатий?
— Здається, навіть дуже багатий. Коли він приїздить сюди, до його послуг усе — найзручніші номери, найдорожчі наїдки, найвишуканіші вина. Все найкраще.
Мелчетт кивнув головою. Містер Прескотт постукав у двері. Зсередини долинув жіночий голос:
— Заходьте!
Першим увійшов власник готелю, за ним решта. З жінкою, що сиділа біля вікна й повернула до дверей голову, містер Прескотт розмовляв вибачливо.
— Мені дуже прикро турбувати вас, місіс Джефферсон, але ці джентльмени з поліції, їм конче треба поговорити з містером Джефферсоном. Е-е… полковник Мелчетт, старший поліційний офіцер Гарпер, інспектор е-е… Слек. А це місіс Джефферсон!
Місіс Джефферсон ледь помітно кивнула головою. Проста жінка, одразу подумав Мелчетт. Та коли на її вуста набігла легенька усмішка і вона заговорила, його враження змінилося. У неї виявився чарівний, доброзичливий голос, а очі — справжнісінькі карі очі — прекрасні. Одягнена скромно, хоч і не без смаку, і було їй, на думку полковника, років тридцять п’ять.
— Мій свекор спить, — сказала вона. — Здоров’я у нього нікудишнє, а ця подія його приголомшила. Довелося викликати лікаря, і той дав йому заспокійливе. Я знаю, він захоче побачитись з вами, як тільки прокинеться. А тим часом, може, я чимось зараджу вам? Сідайте.
Містер Прескотт, охоплений єдиним бажанням — ушитися звідси, звернувся до Мелчетта:
— Може, е-е… якщо я вам більше не… — І, діставши дозвіл, пішов.
Як тільки двері за ним зачинилися, атмосфера в кімнаті стала розкутішою, товариською. Аделаїда Джефферсон випромінювала спокій. Вона була з тих жінок, які самі говорять мало, зате вміють підвести до розмови інших: з такими почуваєш себе невимушене. Ось і тепер вона почала дуже просто:
— Ця подія приголомшила всіх нас. Знаєте, ми частенько зустрічалися з бідолашною дівчиною. Це щось неймовірне. Мій свекор просто убитий горем. Він так любив Рубі.
— Як я розумію, це містер Джефферсон повідомив у поліцію про її зникнення, — озвався полковник Мелчетт.
Він хотів побачити жінчину реакцію на ці слова. В її очах щось майнуло, так, саме майнуло, не більше. Роздратування? Тривога? Полковник не міг сказати, що саме. Йому здалося навіть, ніби вона, готуючись до чогось неприємного, змушена була взяти себе в руки.
— Так, саме він, — нарешті відповіла Аделаїда Джефферсон. — Він каліка й відразу втрачає спокій, починає хвилюватися. Ми намагалися переконати його, що все гаразд, річ, мовляв, природна, дівчина й сама не хотіла б, щоб доходило до поліції. Та він наполіг на своєму. Так воно й вийшло… — Вона зробила характерний жест. — Правда його, а не наша.
— Ви добре знали Рубі Кіні, місіс Джефферсон? — спитав Мелчетт. Вона замислилась.
— Важко сказати. Мій свекор дуже любить молодь, йому подобається, коли хлопці й дівчата крутяться поруч. А Рубі була для нього ніби новинка, його тішили її веселі балачки. Вона часто сиділа з нами у готелі, свекор катав її на машині.
Відповідала вона ухильно. А могла б сказати більше, якби захотіла, подумав Мелчетт. Уголос він промовив:
— Ви не могли б розповісти, як усе було вчора ввечері?
— Звичайно, можу, але користі з цього, боюсь, буде мало. Після вечері Рубі прийшла до нас у вітальню. Вона сиділа й не вставала, навіть коли почалися танці. Ми домовилися пограти в бридж і чекали Марка, тобто Марка Гаскелла, мого свояка, — він був одружений з дочкою містера Джефферсона, як ви знаєте. Йому треба було написати кілька важливих листів. Ми чекали ще Джозі — вона мала грати четвертою.
— Таке часто бувало?
— Досить часто. Грає вона, звісно, прекрасно, а крім того, дуже приємна жінка. Мій свекор страшенно любить грати в бридж і, як тільки трапляється нагода, запрошує Джозі, а не когось чужого. Певна річ, вона не може грати з нами щоразу, а тільки, коли вільна, — адже в її обов’язки входить організовувати гру в бридж у всьому готелі. Мій свекор… — Ті очі зблиснули усмішкою. — … залишає тут чимало грошенят, і власник готелю цілком задоволений тим, що Джозі нам до душі.
— А вам Джозі подобається? — спитав Мелчетт.
— Подобається. Вона завжди добродушна, весела, працює багато і схоже, свою роботу любить. Досить хитра, хоч і не особливо премудра. І… ні на що не претендує. Дівчина проста й щира.
— Прошу, розповідайте, місіс Джефферсон.
— Отож Джозі мала погуртувати людей по четверо на бридж. Марк писав листи, а Рубі сиділа з нами й розмовляла трохи довше, ніж звичайно. Потім з’явилася Джозі, і Рубі пішла на свій перший танець із Раймондом — він професійний танцівник і тенісист. Пізніше, коли вже надійшов Марк, вона повернулась до нас. Потім пішла танцювати з якимсь хлопцем, а ми вчотирьох сіли грати в бридж. — Вона замовкла і зробила ледве помітний жест — красномовний і безпорадний. — Оце й усе, що я знаю! Один раз я мигцем побачила, як вона танцювала, але бридж така захоплююча гра, що я більше й не дивилася крізь перегородку до зали. Згодом, опівночі, до Джозі підійшов Раймонд. Він був знервований і спитав, де Рубі. Джозі, певна річ, спробувала закрити йому рота…