Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Розумію, містере Джефферсон, — відповів Гарпер. Однак промовив він ці слова досить стримано, і Конвеи Джефферсон відразу похопився:
— Ви з цим незгодні?
— Не мені про це судити. Але в родинному житті, як на мій досвід, не завжди чинять розважливо.
— Сказати щиро, ваша правда, містере Гарпер. Та не забувайте: містер Гаскелл і місіс Джефферсон, якщо вже бути точним, не кревна моя рідня.
— Це, звісно, міняє справу, — погодився старший поліційиий офіцер Гарпер.
На мить очі Конвея Джефферсона зблиснули.
— Але це ще не означає, що вони не вважали мене старим дурнем! Я в людях розуміюся. Здобувши освіту й виховання, Рубі Кіні могла б посісти своє місце де завгодно.
— Боюсь, ми не в міру настирливі й допитливі, — озвався Мелчетт. — Але нам дуже важливо з’ясувати всі факти. Ви мали намір повністю забезпечити дівчину, тобто відписати їй гроші. Але ж ви цього ще не зробили?
— Я розумію, до чого ви ведете, — відповів Джефферсон. — Комусь, певно, було вигідно, щоб дівчина померла. Але це відпадає. Формальності, пов’язані з офіційним удочерінням дівчини, ще тривали, вони не були завершені.
— Отже, якби з вами щось сталося… — поволі промовив Мелчетт і не доказав.
Конвей Джефферсон відповів одразу:
— Зі мною нічого не станеться! Я каліка, але не такий уже старий дід, хоч лікарі й люблять корчити міну, коли оглядають мене, і радять не перепрацьовувати. Я здоровий, як кінь! Проте життя — це життя, і я це добре розумію. Я вже навчений! Смерть приходить несподівано й до найсильніших людей, особливо тепер, у часи автомобільних аварій. Але я підготувався і на такий випадок. Днів десять тому я склав новий заповіт.
— Справді? — Гарпер аж подався вперед.
— Я заповів на ім’я Рубі Кіні п’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів із правом одержання їх, коли б їй виповнилося двадцять п’ять років і вона дістала право розпоряджатися капіталом.
У старшого поліційиого офіцера Гарпера округлились очі. В полковника Мелчетта теж.
— Але це дуже велика сума, містере Джефферсон! — мало не благоговійно промовив Гарпер.
— Так, велика, як на теперішні часи.
— І ви підписали її дівчині, яку знали всього-на-всього кілька тижнів?
Його ясно-блакитні очі люто спалахнули:
— Мені ще раз повторити, що родичів я не маю — ні племінниць, ні племінників? Навіть двоюрідних! Я міг віддати свої гроші на добродійні справи. А я вирішив залишити їх одній людині, — Джефферсон засміявся. — Попелюшка за одну ніч стає принцесою! Хрещений батько замість хрещеної матері. А чом би й ні? Це мої гроші. Я їх заробив.
— У заповіті згадується, ще хто-небудь? — поцікавився полковник Мелчетт.
— Невеличка сума Едвардзові, моєму слузі, а решту поділено порівну між Марком і Едді.
— А та решта… даруйте, чималенька?
— Мабуть, не дуже. Важко сказати напевно. Вартість цінних паперів весь час міняється. Сума вкладу — після витрат на похорони тощо, — мабуть, становитиме від п’яти до десяти тисяч фунтів стерлінгів чистими.
— Зрозуміло.
— І не думайте, що я скнара. Як я вже казав, коли поодружувались мої діти, я свій капітал розділив. Собі залишивши тільки невеличку суму. Але після тої трагедії… мені хотілося дати своїй голові роботу, і я поринув у бізнес. У моєму будинку в Лондоні був прямий зв’язок із конторою. Я працював дуже багато, це відвернуло мою увагу від думок і створювало враження, ніби… каліцтво мене не зламало. Я віддав себе роботі. — Голос його став глибоким, Джефферсон говорив більше для себе, ніж для тих, хто сидів навпроти. — Це незбагненна іронія долі, але все, за що я брався, процвітало! Мої найнеймовірніші задуми вдавалися. Коли вже я грав, то вигравав. Усе, до чого я торкався, переверталось у золото. Смішно, але в природі, мабуть, усе збалансовано.
На його обличчі знову з’явилися страдницькі зморшки. Опанувавши себе, він усміхнувся.
— Отже, ви бачите, що гроші, які я заповідав Рубі, цілком належали мені, і я міг розпоряджатися ними на власний розсуд.
Мелчетт швидко сказав:
— Безперечно, шановний містере Джефферсон. Але йдеться поки що не про це.
— Гаразд, — мовив Джефферсон. — А тепер, якщо можна, я теж хотів би дещо спитати. Розкажіть мені докладніше про цю страшну справу. Я знаю тільки… що маленьку Рубі знайшли задушеною в якомусь будинку миль за двадцять звідси.