Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Я нічого про неї не знаю, нічогісінько, її привела сюди Джозі.
— Джозі давно тут працює?
— Два роки… ні, три.
— І вона вам подобається?
— Так, Джозі славна дівчина. Знає своє діло. Вміє підійти до людей, погасити будь-яку суперечку. Бридж, знаєте, гра нервова.
Полковник Мелчетт згідливо кивнув головою. Його дружина затято, але дуже погано грала в бридж. Містер Прескотт розповідав далі:
— Джозі нічого не варто залагодити будь-які неприємності. Вона легко знаходить з людьми спільну мову. Одне слово, дівчина здібна й надійна, якщо ви розумієте, що я маю на увазі.
Мелчетт знову кивнув головою. Тепер він знав, кого йому нагадує міс Джозефіна Тернер. Незважаючи на косметику й модний одяг, в ній чітко прозирала здача бонни.
— Я залежу від неї, — провадив містер Прескотт. Голос його зробився сумний. — І чого її понесло на оті слизькі валуни, коли у нас такий чудовий пляж? Чом було не купатися тут? Послизнулась, упала й ушкодила коліно! Це було з її боку нечесно щодо мене! Я плачу їй за танці, за гру в бридж, за те, що вона розважає людей, а не за те, що купається між валунами й ушкоджує собі коліно! Танцівниці слід бути обережнішою зі своїми колінами й не ризикувати. Я дуже гнівався на неї. Це так нечесно щодо готелю.
— І тоді вона запропонувала, — урвав його розповідь Мелчетт, — щоб ця дівчина, її двоюрідна сестра, приїхала сюди?
— Саме так, — неохоче погодився Прескотт. — То була непогана ідея. Зважте, я не збирався йти на додаткові витрати. Я пообіцяв дівчині харчування, а щодо платні, то це була їхня справа — її й Джозі. Так усе й улаштувалось. Я нічого про дівчину не знав.
— Але вона виявилася здібною?
— О, звичайно. У неї, якщо казати правду, все йшло добре. Вона, звісно, молоденька, може, трохи простувата для такого закладу, але манери мала приємні — спокійна, вихована. Танцювала добре. Люди її любили.
— Гарненька?
На це запитання важко було відповісти, дивлячись на посиніле, опухле обличчя мертвої дівчини в бібліотеці.
Містер Прескотт розмірковував:
— Так собі. Щось у ній було хижувате, розумієте. Обличчя без косметики досить невиразне, їй, однак, вдавалося бути привабливою.
— Біля неї упадали хлопці?
— Здогадуюсь, до чого ви ведете, сер. — Містер Прескотт пожвавішав. — Я нічого не бачив! Нічого «такого». Один-два крутилися коло неї, але то серед дня, за роботою, так би мовити. І не для того, я б сказав, щоб задушити. У ній було щось наївне, і вона легше сходилася зі старими людьми. На вигляд зовсім дитя, розумієте, їх це потішало.
— Містера Джефферсона, наприклад, — низьким, сумним голосом уточнив Гарпер.
— Так, саме містера Джефферсона я й мав на увазі. Вона частенько сиділа з ним і його родиною. Інколи він брав її покататися на машині. Містер Джефферсон дуже любить молодь і дуже добрий до неї. Я не хочу, щоб у вас склалося про нього хибне враження. Він каліка. Багато гуляти він не може — тільки там, де може проїхати крісло на коліщатах. Але він любить дивитись, як розважаються молоді хлопці й дівчата, як вони грають у теніс, купаються й таке інше. Влаштовує для них вечірки. Він любить молодь, і в ньому нема, як це буває, злості. Дуже популярний джентльмен, я б сказав — особистість.
— І його зацікавила Рубі Кіні? — спитав Мелчетт.
— Мабуть, його тішили її веселі теревені.
— А його родині вона подобалась?
— Так, вони були завжди дуже доброзичливі до неї.
— І це він заявив у поліцію про те, що вона зникла? — спитав Гарпер. Він уклав у ці слова стільки значущості й докору, що власник готелю відреагував одразу ж:
— Поставте себе на моє місце, містере Гарпер. Я ж ні на мить не припускав, що могло щось трапитись. Містер Джефферсон прийшов до мене в кабінет, лаявся і взагалі був дуже збуджений. Дівчина не ночувала в себе. А звечора не вийшла на танець. Може» вона поїхала з кимсь кататися на машині й попала в аварію? Треба, мовляв, негайно повідомити в поліцію і розпочати пошуки. Містер Джефферсон був такий схвильований, такий рішучий, що негайно ж зателефонував до поліції.
— Не порадившись із міс Тернер?
— Дхозі все це дуже не подобалось. Я бачив. Вона була така лиха!.. Лиха на Рубі. Але що вона могла сказати?
— Гадаю, нам краще поговорити з містером Джефферсоном, — запропонував Мелчетт. — Так, Гарпер?
Старший поліційнии офіцер Гарпер погодився. Містер Прескотт піднявся разом із ними до Конвея Джефферсона. Той жив на другому поверсі, вікна його номера виходили на море. Мелчетт недбало кинув: