Остання подорож Сутіна
- Автор: Дутли Ральф
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книги – XXI
- ISBN: 978-617-614-178-5
- Переводчик: Христина Назаркевич
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Остання подорож Сутіна». Краткое содержание книги:
З невеликого двору готелю Ґаретта в Сере здіймається чорний дим. Він знову спалив десятки картин. Він просто змушений прибрати їх зі світу. А ненависть зостанеться, він розшукуватиме торговців, у яких зберігаються його роботи, викуповуватиме свої роботи, намальовані в Сере, щоб, викупивши, розпороти їх ножем. Він продає нову роботу лише з умовою: за неї йому роздобудуть дві роботи з Сере, щоб він міг їх знищити. Бідні Піренеї!
А тепер він лежить у покійницькому бусі, ще раз їде в паризькі Піренеї, минає краєвиди, які полюють один на одного, зазирають крізь щілини і задні шибки, змагаючись з його картинами. Морфін допомагає очам помандрувати крізь чорну бляху і вийти на здичавілі ландшафти. Вони втискаються під його заплющені повіки. Зараз день чи ніч? Це Париж чи Піренеї? Він цього вже не знає. Знищені роботи з Сере біжать поряд з покійницьким бусом, наздоганяючи його, бажаючи помститися за те, що він понищив їх ножем і ножицями, вишуковуючи їх, де тільки міг. У катафалку їде месія Морфін. А ще — попіл картин із Сере.
Молоко і Бах
Була собі окупована країна, яка вдавала, ніби окупована лише наполовину. Південь називався тепер ВІЛЬНОЮ ЗОНОЮ, або ще інакше ЗОНОЮ NONO, а окупована північ була ЗОНОЮ О. Демаркаційну лінію між О і NONO можна було, добре знаючись на місцевості й маючи помічників втечі, вночі все ж перейти. Проте німецькі ОГОЛОШЕННЯ і ЛИСТІВКИ З ПРИПИСАМИ кружляли там у французькому повітрі, їх охороняв орел з розпростертими крилами і з розколеним хрестом у кігтях. На всіх папірцях ішлося про драконячі кари за нелегальний перехід цієї лінії.
У червні 1940 року газета публікує перебіг цієї двічі вигнутої лінії. Сутін веде нігтем, під який так набилося решток фарб, що їх неможливо уже відчистити, уздовж лінії, яка тягнеться двома верблюжими горбами через країну, від гір Юра до Піренеїв, від Швейцарії до іспанського кордону. Унизу — Віші з його указами, заклики Петена до колаборації з окупантами. На благо Франції.
Хана Орлофф, сусідка, перестріває його на вулиці. Швидше за все, саме осінь 1940, і зустріч відбувається неподалік вілли Сера, де вони мешкали, після перемир’я і набуття чинності поділу країни на дві частини. Вона запитує:
Хаїме, чому не їдеш на південь, у вільну зону?
Він відповідає негайно, немов навіть не мусить подумати над запитанням:
Там немає молока.
Чи то маршал Петен повипивав у Віші все молоко? Чи звідти повтікали всі корови? Чи корови залишилися ще в окупованій зоні на півночі? Хіба вони не боялися танкових гусениць і мотоциклетних колясок, чорних важких берців?
Він боготворить їхнє тваринне тепло, скарб їхнього вимені, заспокійливе молоко, що струменіє з дійок, молоко, змішане з сухим порошком бісмуту, дарує його шлункові на якийсь час заспокоєння. А корів, яких малював у вітебському небі Шаґал, приїхавши до Вулика в пасажі Данціґ, він ненавидить.
Що мені там унизу робити? Там немає молока.
І Хана розвертається хитаючи головою, бажає йому щастя, натягає на свої міцні руки скульпторки крила, голосно й виразно каже: «Стану кравчинею у Джаффі», підіймається над віллою Сера і тікає разом із сином до Швейцарії. Його давні друзі з Мінська і Вільна, як тільки з’явилися проходи в Арденнах, подалися на південь. Кікоін зупиняється в травні 1940 року в Тулузі у свого сина Янкеля. Кремень їде у забутий Богом Коррез, який майже так само далеко, як і Місяць, перебивається там на селянських роботах, щоб якось перебути війну. Сутін залишається.
Там немає молока.
Третього вересня 1939 року, в день, коли Франція оголосила війну, він разом з мадмуазель Ґард був у Бурґундії в Сіврі, зайшов там у сільську крамничку, набурмосено пошукав шелестких посланців нещасть, у яких було повно чорних розмазаних літер: LA GUERRE! Однак на заході війна, як виглядало, проспала свій початок. Сидяча війна на лінії Мажино, все спокійно, на фортечних мурах ріжуться в карти, регочуть, курять. Не відбувається нічого. Немає такого дня, щоб художник не розгортав у поспіху газети. Він не довіряє зловіщому спокою, не довіряє будь-якому спокою. Війна не поспішає, і спочатку це — план вторгнення до Польщі під кодовою назвою БІЛИЙ, немов би війна — художник. У Польщі ділять майбутні трофеї разом з країною Сталіна. Там немає молока. Війна продовжує малювати, після стадії БІЛЕ починається стадія ЖОВТЕ, західний військовий похід, 10 травня 1940 року. Тепер сидяча війна перетворюється на бліцкриг. Помах серпом, капітуляція Нідерландів та Бельгії, прорив до ла-маншського узбережжя. Починається вихід, достоту Exodus, сім мільйонів французів покидають північ і тікають зі своїми пожитками на південь.