Людина без властивостей. Том III

Аґата хвилю ще зачекала, тоді всміхнулася й спитала:

 — А як це в’яжеться з тим, що ера кохання минула й зосталася лише сексуальність і товариськість?

 — А ніяк не в’яжеться! — вигукнув Ульріх, розсміявшись. Сестра замислилась і не без гіркоти в голосі завважила (враження було таке, ніби вона зумисне повторює його слова, які він сказав того вечора, коли вони зустрілися вперше):

 — Усім чоловікам кортить погратись у братиків і сестричок. Мабуть, у цьому справді є щось несосвітенне. Братик і сестричка, коли трішки хильнуть, називають одне одного «татусем» і «матусею».

Ульріх отетерів. Аґата не просто мала рацію; обдаровані жінки вміють безжально спостерігати за коханими чоловіками, але такі жінки не мають теорій і тому не користаються зі своїх відкриттів, хіба лиш тоді, коли роздратовані. Ульріх відчув себе трохи ображеним.

 — Цьому, звичайно, вже є пояснення з погляду психології, — сказав він, повагавшись. — Немає також жодного сумніву в тому, що з погляду психології ми з тобою викликаємо підозру. Схильність до кровозмішення виявляється в дитинстві так само рано, як антисоціальні нахили і протест супроти життя. Можливо навіть, недостатньо усталена одностатевість, хоч я…

 — Я теж ні! — кинула Аґата й знову засміялася, хоча, власне, й знехотя. — Жінки мене зовсім не приваблюють.

 — Немає значення, — промовив Ульріх. — У кожному разі, все це — душевні потрухи. Можеш додати ще, що є така собі «султанська» потреба: в цілковитій самотності, замкнувшись від усього світу, обожнювати і щоб обожнювали тебе. У давнину на Сході з тієї потреби виник гарем, а тепер цьому слугує сім’я, кохання й собака. А я можу сказати, що прагнення володіти людиною отак одноосібно, щоб ніхто інший і підступитись не смів, — ознака особистої самотности в людському суспільстві, й цю ознаку рідко заперечують навіть соціалісти. Якщо подивишся на це з такого боку, то ми з тобою — не що інше, як один із прикладів буржуазних надмірностей. О, поглянь, яке чудо! — урвав він себе й потяг її за лікоть.