Людолови Том 1
- Автор: Тулуб Зінаїда Павлівна
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Таврія
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Людолови Том 1». Краткое содержание книги:
Жінка в фередже весело розсміялася.
— Іноді ці фередже дуже придатні! Кожну справу можна влаштувати потай, бо жодний татарюга не звернеться до жінки й не почне допитуватися, що і як. В них це суворо: вмить голову з плечей за такі речі.
— А давно ви тут, молодичко? — не витримала Горпина.
— Та вже давненько. Років із вісім. А ви?
— Ой, не пригадуйте! Три місяці, - зітхнула Горпина, і сльози блиснули в її очах.
— З чоловіком чи caмi? А це хто? — розпитувала жінка в фередже, хитнувши головою в бік Нур'ялі.
— Це хазяїн мій. Живу в нього на селі, а чоловіка на галери продано.
— Ой-ой!.. — зітхнула біла мара. — І мій теж на галерах був. Мало не загинув. Правду кажуть про них — каторга. Гірше не вигадаєш… Та я, молодичко, його викупила. Тепер живемо вільні: своя хата, вівці, садок… Горпина стояла бліда, розгублена. Жінка цокотіла весело, несилувано і нібито щиро. Але не це хвилювало Горпину. Як ножем різонуло її одне слово: «Викупила». Невже це можливо? І раптом глибокий біль і сум за Коржем охопив її серце.
Нур'ялі нічого не бачив. Він вибирав рибу сивобородому шейхові в зеленому завивалі й повільно відраховував йому решту. І навіть коли б він був вільний, нізащо не втрутився б у розмову з жінкою в фередже. А коли шейх відійшов, він навмисне відвернувся і заговорив з сусіднім рибалкою.
— Як же?.. Як же ви його викупили?.. Господи, та невже це можливо? — прошепотіла Горпина, мимоволі знижуючи тон, ніби Нур'ялі міг її зрозуміти.
— Еге-ге! Дай вам мед — так і ложку подай, — засміялася жінка. — Заходьте! Тоді розкажу все! А поки що давайте рибу, щоб люди не подумали зайвого.
Горпина нахилилася до риби, вибрала щe живу камбулу ока з два вагою і вкинула її в жінчин кошик.
— А де ж вас, тіточко, знайти можна? — спитала вона напівголосно.
— На карасу-базарському шляху, за кладовищем. Біла сакля праворуч, а навколо — садок та соняшники. По соняшниках і пізнаєте. А замість тополь — кипариси. Мо, й сьогодні зайдете після базару?
— Спасибі… Тільки не знаю, як він… Не вільна я… купована, — похнюпилася Горпина.
— Спитайте козачку Ельмас. Олена, по-нашому, — нашвидку кинула покупниця і пірнула в юрбу
— А гроші забули? Так і занесла б вашу рибу на дурничку? Що б хазяїн вам заспівав? — зненацька знов засміялися перед Горпиною карі очі.
Ельмас порилася десь у складках фередже і висипала на Горпинину долоню цілу жменьку мідних акче. Горпина мовчки передала гроші Нур'ялі. Той перелічив їх і частину віддав Горпині.
— Камбула варта сорок акче [192], - пояснив він. — Поверни решту.
Ельмас засміялася, замиготіла карими очима і сунула гроші Горпині.
— Не візьму! Скільки дала — стільки й буде. Це мій почин на викуп вашого дружини.
І, не чекаючи на відповідь, зникла.
Горпина скам'яніла. Що це? Примарилося чи насправді?
Але в долоні міцно затиснуто мідні акче, і печуть вони їй руку, як червоні жаринки.
В душі знялася буря. Викупити чоловіка! Це можливо… Можливо!.. Але як? І що тоді буде з нею? Нур'ялі, може, відпустив би її на волю як рабиню, але ніколи не звільнить її як дружину. Проте яка вона йому дружина! Ось Шафіге — це справді Ахметова дружина. Вона прийняла з ним, хай бусурманський, але все ж закон. Справили весілля, співали над нею весільних пісень, читали якісь там молитви… А вона, Горпина? Татарська коханка, наложниця, а не дружина.
І сором, і біль опікали їй лице окропом. Сaмa, сама кинулася йому в обійми!.. Caмa побажала своєї неслави… Нур'ялі такий сором'язливий, такий стриманий. Та коли б не вона — він, певно, й досі не займав би її.
А Корж десь страждає на галері, закутий у кайдани, голодний, холодний, в зотлілому лахмітті на тілі. А навколо — море, по-зимовому бурхливе й холодне… Веслуй, мовчи, не смій стогнати під таволгою, червоною від козацької крові… Як глянути йому в страдницькі очі? Як вимолити прощення? Але викупити його треба. Треба! Тільки — чи прийме він волю з рук зрадниці-жінки?!
Думки кружляли в голові, мчали, як уривки хмар під бурю. Горпина не чула, що казав їй Нур'ялі, дивилася на покупців і не розуміла, що вони кажуть…
Викупити Данила.
Врятувати.
Визволити.
Ельмас навчить, де і як дістати гроші. Але як потрапити до неї? Що сказати Нур'ялі?
І раптом вирвалося:
— Дозволь мені, Нур'ялі, піти до Кайтмази після базару. Вона обіцяла купити мені ниток і підшукати роботу.
— Добре, — трохи здивувався рибалка. — Мені теж треба до Халіля. Він вимагає, щоб я полагодив йому невід. Приходь до човника, коли почнеться аср, і почекай на мене, якщо я спізнюся.
192
Акче — дрібна мідна монета — гріш. Пара — півгроша.