Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Мені треба перевірити, як саме належить діяти, але думаю, ви повинні проінформувати спікера і конституційну комісію Риксдагу… Відомості просочаться швидко, — сказав міністр юстиції.
— Іншими словами, нам треба працювати без затримок, — відповів прем’єр-міністр.
— Але… — промовила Моніка Фігуерола.
— Що? — спитав прем’єр-міністр.
— Залишаються дві проблеми. По-перше, публікація «Міленіуму» може зіткнутися з нашим розслідуванням, а по-друге, за кілька тижнів почнеться процес над Лісбет Саландер.
— Ми можемо довідатися, коли «Міленіум» збирається давати публікацію?
— Можна спробувати запитати, — сказав Едклінт. — Останнє, чого б нам хотілося, це втручатися в діяльність ЗМІ.
— Що стосується цієї дівчини, Саландер… — почав міністр юстиції. Він трохи подумав. — Жахливо, якщо вона дійсно зазнала таких протизаконних дій, як стверджує «Міленіум». Невже таке можливе?
— Боюся, що так, — відповів Едклінт.
— У такому разі ми повинні простежити за тим, щоб її поновили в правах і, головне, щоб вона не стала жертвою нових правопорушень, — зауважив прем’єр-міністр.
— А яким чином? — поцікавився міністр юстиції. — Уряд ні за яких обставин не може втручатися в питання про порушення судового переслідування. Це було б порушенням закону.
— Може, нам поговорити з прокурором…
— Ні, — заперечив Едклінт. — Будучи прем’єр-міністром, ви не маєте права яким-небудь чином впливати на юридичний процес.
— Іншими словами, Саландер доведеться постати перед судом, — зробив висновок міністр юстиції. — Лише якщо вона програє процес і подасть протест до уряду, уряд зможе включитися і помилувати її або дати розпорядження генеральному прокуророві перевірити, чи є підстави для нового процесу.
Потім він додав ще одне:
— Але це лише в разі, якщо її засудять до тюремного ув’язнення. Якщо ж її вирішать помістити до закритої психіатричної установи, уряд нічого вдіяти не зможе. Це медичне питання, а прем’єр-міністр не наділений компетенцією вирішувати, здорова вона чи ні.
О десятій годині вечора в п’ятницю Лісбет Саландер почула, що в двері вставляють ключа. Вона негайно вимкнула кишеньковий комп’ютер і засунула його під подушку. Підвівши погляд, вона побачила, як Андерс Юнассон зачиняє за собою двері.
— Доброго вечора, фрекен Саландер, — привітався він. — Як ми почуваємося сьогодні увечері?
— У мене розколюється голова й, очевидно, є температура, — відповіла Лісбет.
— Це не радує.
Але Лісбет Саландер мала вигляд, не надто змучений температурою або головним болем. Десять хвилин доктор Андерс Юнассон присвятив її огляду і виявив, що надвечір температура знову дуже піднялася.
— Дуже прикро, що це звалилося на нас, якраз коли ти в останні тижні почала так успішно видужувати. Тепер я, на жаль, ще тижнів зо два не зможу тебе виписати.
— Двох тижнів повинно вистачити.
Він подивився на неї довгим поглядом.
Відстань між Лондоном і Стокгольмом, якщо їхати автомобілем, за грубим підрахунком становить 1800 кілометрів, для подолання яких теоретично потрібно приблизно двадцять годин. Насправді ж близько двадцяти годин пішло лише на те, щоб дістатися кордону між Німеччиною і Данією. Небо затягнули свинцеві грозові хмари, і коли чоловік, якого називали Трійцею, в понеділок опинився посеред мосту через Ересунд, уперіщив дощ. Трійця зменшив швидкість і увімкнув двірники.
Їзда по європейських країнах машиною уявлялася Трійці кошмаром, оскільки континентальна Європа уперто їздила по неправильній стороні дороги. Він склав речі у фургон у суботу вранці, переправився поромом від Дувра до Кале, а потім перетнув Бельгію через Льєж, затим переїхав німецький кордон біля Ахена і по автобану попрямував на північ, до Гамбурга і далі, в Данію.
Його компаньйон Боб Собака дрімав на задньому сидінні. Вони вели машину по черзі і, виключаючи годинні зупинки в придорожніх кафе, стабільно їхали зі швидкістю кілометрів дев’яносто на годину. Фургону було вісімнадцять років, і пересуватися швидше він просто не міг.
Існував простіший спосіб добратися від Лондона до Стокгольма, але ввезти до Швеції близько тридцяти кілограмів електронного устаткування на звичайному літаку, на жаль, навряд чи було можливим. А пересуваючись по землі, вони перетнули шість державних кордонів, проте жоден митник чи паспортний контроль їх не зупинив. Трійця був палким прихильником ЄС, правила якого спрощували йому візити на континент.