Трудівники моря
- Автор: Гюго Виктор
- Год: 1866
- Язык: украинский
- Переводчик: Степан Пінчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Трудівники моря». Краткое содержание книги:
Переклад з французької, примітки та післямова Степана Пінчука.
Боротися з оскаженілою стихією можна тільки вправністю. І вправність Жільята перемогла. Він намагався досягти того, щоб розбита частина судна обвалилася вся зразу. Задля цього він підрубав надломлені балки, що висіли, як на шарнірах, але підрубав не до кінця, — тепер вони тримались на волоску. Раптом він зупинився з піднятою вгору сокирою. Діло було зроблене. Шматок судна відірвався повністю. Половина каркаса розбитої Дюранди провалилася у воду під Жільятом, який стояв на другій половині судна і, нахилившись, дивився вниз. Уламок впав у протоку прямовисно і, сипнувши по скелі бризками, застряг в ущелині, не досягнувши дна. Він виступав з води, піднімаючись над хвилями футів на дванадцять; палубний настил став стіною між Дуврами, як і скинута раніше кам'яна брила, котра трохи далі лежала поперек ущелини; він дозволяв піні тільки трішечки пробиватися по краях; то була п'ята барикада, поставлена Жільятом проти бурі на цій океанській вулиці. Сліпий ураган сам попрацював над спорудженням цієї барикади. То дуже добре, що вузький проміжок між обома берегами протоки не дав можливості
цій греблі сягнути дна. Це робило її вищою. До того ж під нею могла пробиватися вода, що зменшувало силу прибою. Те, що може проповзти низом, не мусить долати перешкоду верхом. У цьому частково й полягає секрет плавучих хвилерізів.
Відтепер, що б не виробляла хмара, нічого було боятися за бот і за машину. Вода довкола них бурунити вже не могла. Між заслоном, що прикривав Дуври з заходу, і новою перегородкою, яка захищала їх зі сходу, їм не були страшні жоден набіг моря, жоден подув вітру.
Загрозу катастрофи Жільят обернув на засіб порятунку. Хмара врешті йому допомогла.
Звершивши свою справу, він зачерпнув долонею воду з калюжі і, втамувавши спрагу, гукнув до хмари: «Ех ти, дурепа-недотепа!»
То був вираз веселої іронії войовничого розуму, який констатував неподоланну тупість розлючених стихій, скинутих до становища слуг; Жільят відчував ту одвічну потребу паплюжити ворога, витоки якої йдуть від гомерівських героїв.
Жільят спустився в бот і, скориставшись сяйвом блискавки, оглянув його. Допомога нещасному човнові прибула вчасно. Його добряче потіпало під час урагану, і він уже почав прогинатись. Окинувши човна побіжним поглядом, Жільят не знайшов у ньому ніяких пошкоджень. Одначе було очевидно, що човен зазнав сильних струсів. Але хвилювання моря вляглося, і корпус випростувався сам; якорі виявились надійними, а машину міцно тримали чотири ланцюги.
Не встиг Жільят закінчити огляд, як щось біле прошмигнуло повз нього і зникло в темряві. То була чайка.
Добра прикмета під час шторму. Якщо прилітають птахи, значить, гроза йде геть.
Другий добрий провісник погоди — посилене гуркотіння грому.
Надмірне завзяття бурі виснажує її сили. Це знають усі моряки. Останнє випробування важке, але триває недовго. Найбільше оскаженіння блискавиць провіщає кінець грози.
Дощ раптом ущух. Тільки грім ще понуро перекочувався між хмарами. Шум бурі припинився, як припиняється шум від дошки, що впала на землю. Гроза ніби надломилась, якщо так можна сказати. Велетенське громаддя хмар розсипалось на шматки. Темряву розрізала надвоє смужка чистого неба. Жільят остовпів — був ясний день.
Буря тривала близько двадцяти годин.
Вітер її приніс, він і відніс. Морок танув, розвіювався і заходив за обрій.