Незвичайні пригоди Марко Поло
- Автор: Мейнк Вилли
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Переводчик: Юрий Дмитриевич Бедзик
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Незвичайні пригоди Марко Поло». Краткое содержание книги:
Цю цікаву книгу ми й пропонуємо увазі юних читачів.
Тиша й урочистість пригнічували Ахмеда, він докладав усіх зусиль, щоб зберегти самовладання. Кронпринц Чінкім, не озиваючись, дав знак йому підійти до самого трону, його обличчя було в затінку, і тому Ахмед бачив лише невиразні обриси голови. Ахмед відчув тривогу. Чому кронпринц такий непорушний і мовчазний? Згідно придворного етикету Ахмед став навколішки і тричі доторкнувся чолом до підлоги. Кланяючись, він почув позад себе якесь збуджене перешіптування, але не зважився обернутись.
В цю мить Чен підбіг до трону. Одним ударом меча він відтяв Ахмедові голову. Ван Ку встав з трону і глянув на злочинця, що вмирав біля його ніг. Це була помста за смерть його друга Чжоу Іна. Ван Ку підняв голову і подивився на двері. Тепер світло падало йому в обличчя. Раптом він почув гнівний вигук і одразу ж впізнав хана Коготая. Той стояв біля входу, натягуючи тятиву лука. Просвистіла стріла, і Ван Ку відчув холодний подих смерті. Він якусь мить ще стояв непорушно, і враз з пробитим серцем упав на підлогу.
Марко Поло, який йшов слідом за ханом Коготаєм, побачив усе надто пізно.
— Що ви наробили? — вигукнув він. — Ви убили Ван Ку!
Він стояв з мечем у руці перед комендантом. Хан Коготай поклав стрілу на тятиву і спрямував лук на Марко Поло.
— Кидайте меч! — промовив він холодним тоном. — Ви заарештовані!
Марко Поло бачив спрямоване на нього вістря. Татарин стояв за якихось два кроки від нього, тятива була натягнута до краю. Якщо рука відпустить тятиву, стріла проб'є його груди, і він упаде, як полковник Ван Ку. Вузенькі очі коменданта стежили за кожним рухом Марко Поло.
В пам'яті Марко постало обличчя Ашіми. Воно закрило від нього і татарина, і його лук. Марко Поло кинув меч на підлогу. В ту ж мить почувся голос Хіу Хенга:
— Зачекайте, хане Коготай! Опустіть лук!
Китайський вчений поспішав до них.
— Ми вбили злочинця Ахмеда і будемо відповідати за це перед його величністю імператором, — сказав Хіу Хенг. — Відпустіть нас. Завтра вранці ми вирушимо в Шаньту.
— Я комендант охорони палацу і зобов'язаний слідкувати за порядком, — відповів хан Коготай. — Ви заарештовані!
Обернувшись до охоронця, що стояв на дверях, він наказав:
— Йди до воріт і склич усю варту!
Солдат нерішуче тупцявся на місці. Це був один з охоронців Хіу Хенга.
— Виконуй наказ коменданта! — сказав Хіу Хенг, і, обернувшись до хана Коготая, мовив: — Ви бачите, ми не думаємо про втечу. Дайте нам можливість цієї ж ночі написати обвинувачення. Не припускайтесь хибних вчинків! Подумайте про гнів його величності!
— Ідіть уперед! — наказав хан Коготай. — Нехай Чен кине свого меча.
Марко Поло, Хіу Хенг і Чен попрямували під охороною хана Коготая до виходу. Вони чули вигуки, бряжчання зброї, команду. Немов і не було чар прекрасної весняної ночі. Відблиски смолоскипів падали на обличчя й списи.
В тронному залі горіли свічки. Полковник Ван Ку з широко відкритими очима лежав мертвий перед золотим троном.
ПОЇЗДКА В ШАНЬТУ
Дім Хіу Хенга був розташований у центрі міста, неподалік від дзвіниці. Четверо служників ходили по кімнатах тихіше, ніж завжди, і перемовлялись лише пошепки. В бібліотеці вченого сиділи троє чоловіків, стомлені після тривожної ночі, і писали обвинувачення проти Ахмеда. Марко Поло з жахом довідався про безмежну кількість злочинів, які вчинив за дванадцять років свого урядування міністр Ахмед.
Час минав у напруженій роботі, і вони майже не помітили, як дзвін на вежі пробив першу ранкову годину, як сонце піднялося над вершиною Тай-Хінга і залило золотистими променями стривожене місто.
На столі лежало обвинувачення. Залишилось тільки ще раз проглянути його і тоді разом з звітом коменданта охорони палацу відіслати в Шаньту ханові Кублаю.
Марко Поло підпер голову руками і заплющив очі. Сонячні промені дратували його. Він все ще ніби бачив перед собою полковника Ван Ку, який, високо піднявши голову, чекає смертельної стріли, і враз, немов підкошений, падає на підлогу, йому вчувався холодний голос хана Коготая: «Кидайте меч! Ви заарештовані!» В напівдрімоті він згадав Ашіму і знову відчув радість, що дівчина звільнена. Вона любить його і обіцяє поїхати з ним у Венецію.
Сон торкнув його своїм крилом.
— Нехай спочине, — мовив Хіу Хенг. Слуги тихенько поставили на стіл сніданок і вийшли з кімнати. Але почуття Марко були так загострені після подій минулої ночі, що він одразу почув тихе перешіптування і притишені кроки. Марко підвів голову.