Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Згодом представники «русинських» осередків, які увійшли до Координаційної ради русинських організацій, стають активними прибічниками партії В. Балоги «Єдиний центр». Цій політичній силі протягом 2008—2015 рр. вдалося сформувати регіональну вертикально інтегровану мережеву структуру політичного впливу, яка контролює діяльність більшості місцевих рад Закарпаття. У разі чергової внутрішньополітичної кризи, наприклад, унаслідок імплементації Мінських домовленостей у частині запровадження «особливого статусу» для окремих територій або нової збройної агресії з боку Росії, можливості такої мережі в Закарпатті можуть бути використані для порушення територіальної цілісності держави.
9.3. Інформаційне супроводження гібридної війни
Як вже зазначалося, реальним моментом початку ведення інформаційної гібридної агресії можна вважати 2007—2008 рр. У цей період російська сторона проводила активну діяльність із закріплення в українському інформаційному просторі за допомогою традиційних та електронних ЗМІ, а також соціальних мереж тем і меседжів, що мали підготувати цільові аудиторії до подальшої збройної агресії, або ж стимулювати перехід на сторону супротивника під час активної фази протиборства. Одним з інструментів такої підготовки стала і діяльність олігархічних груп, що орієнтувалися на колишнього президента України В. Януковича. Зазначені групи скуповували провідні українські ЗМІ у власних інтересах, однак де-факто використовували їх і в інтересах РФ. Крім того, домінуюча традиція запрошення з РФ редакторів/ведучих на провідні українські телеканали та газети ускладнювала адекватне реагування на події, що призвело до зростання на перших етапах протистояння між традиційними ЗМІ і т. зв. громадською журналістикою.
Вочевидь, інформаційно-пропагандистська робота РФ проти України у підготовчий період спрямовувалася на традиційно проросійськи налаштовані індустріальні райони України (які тісно поєднані з РФ економічними зв’язками), а також на окремі цільові групи у центральних, північних та західних регіонах України. До таких груп слід віднести: державних службовців, інтелектуальні (творчі) еліти, людей старшого віку.
Активною була діяльність РФ і в соціальних мережах (передусім найчисельніших на пострадянському просторі «Одноклассниках» та «Вконтакте»), де створювались різноманітні тематичні групи, а в цілком деполітизовані групи час від часу вкидалися різноманітні проросійські меседжі. Відповідні технології РФ відпрацьовувала протягом 2010—2012 рр. під час внутрішніх виборчих компаній з метою дискредитації російських опозиціонерів.
Кіберактивність на підготовчому етапі була мінімальною, однак істотно посилилась у період Євромайдану, коли квазінезалежні хакерські угруповання на кшталт «Кіберберкута» діяли в інтересах попереднього владного режиму та РФ.
Інформаційний складник гібридної війни став наскрізним для всієї російської агресії в її активній фазі. Спираючись на потужну багаторічну підготовку та інформаційно-психологічну обробку громадян України, часткове скуповування українських ЗМІ (в т. ч. загальнонаціональних), використання стратегічного контенту (книги, телесеріали, фільми, псевдонаукові та наукові дослідження тощо), активну кампанію в соціальних мережах, Росії на перших етапах агресії вдавалося істотно дезорганізувати населення України, грати на багаторічних деструктивних тематиках, зменшити підтримку громадянами дій керівництва держави в умовах неоголошеної війни. Крім того, безпосередньо в зоні конфлікту супротивник застосовував (і застосовує) методи радіоелектронної боротьби, захоплення телекомунікаційних об’єктів, а також здійснює частково успішні кібератаки проти державних органів чи об’єктів критичної інфраструктури.
Анексія Криму здійснювалася за активного інформаційного супроводу та заходами впливу на інформаційну інфраструктуру півострова. Провідні російські інформаційні агентства, федеральні телеканали, а також проросійські активісти по всій Україні ретранслювали меседжі, що мали призвести до дискредитації ВСУ, закріпити у суспільній свідомості невідворотність окупації Криму (та псевдозаконність цього процесу), дискредитувати дії української влади. Ці заходи супроводжувалися захопленням інфраструктури, що забезпечує ретрансляцію теле- та радіосигналу (об’єкти радіо- та телевізійних передавальних центрів і станцій КРРТ, майно операторів телекомунікацій та кабельні мережі), блокуванням роботи окремих видань, телекомпаній та радіостанцій, перехопленням контролю за функціонуванням мережі Інтернет на півострові.