Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Зокрема, з відкрито проросійських позицій виступає третя за чисельністю фракція у Верховній Раді — «Опозиційний блок», а також депутати-мажоритарники з Одеської, Донецької та Харківської областей, що входять до складу груп «Воля народу» та «партії «Відродження». Серед легальних громадських організацій відкриту діяльність, спрямовану на інтеграцію України до Євразійського економічного союзу, веде ГО «Український вибір — Право народу» на чолі з колишнім співзасновником «Українського клубу» В. Медведчуком.
Ще одним важливим напрямом було використання всього комплексу транскордонних зв’язків прикордонних областей України та АР Крим для формування мережевих, вертикально інтегрованих структур політичного впливу. До цих структур входили народні депутати та депутати місцевих рад, обрані у виборчих округах у прикордонних регіонах, які намагалися впливати на кадровий склад територіальних управлінь правоохоронних органів та використовувати місцевий економічно-адміністративний ресурс для мобілізації громадян на підтримку проросійської політики.
Варто зазначити, що розгортанню таких структур протягом 2004—2014 рр. посприяла неспроможність правоохоронних органів притягнути до відповідальності організаторів Всеукраїнського з’їзду депутатів Верховної ради АР Крим, місцевих рад усіх рівнів, що відбувся 28 листопада 2004 р. у м. Сєвєродонецьк Луганської області. За участі представників державної влади та органів місцевого самоврядування України: прем’єр-міністра В. Януковича, голови Донецької облради Б. Колеснікова, голови Луганської облдержадміністрації О. Єфремова, голови Харківської облдержадміністрації Є. Кушнарьова та мера Москви Ю. Лужкова і представників посольства Росії делегати з’їзду виступили за створення «Південно-Східної Української Автономної Республіки» та проведення референдуму в Луганській та Донецькій областях стосовно надання цим регіонам статусу автономних республік у складі федеральної України.
У лютому — травні 2014 р. у низці південних та східних областей саме такі вертикально організовані мережеві структури політичного впливу були використані проросійськими політиками для розгортання сепаратистських рухів та підготовки незаконних референдумів про «автономізацію» та «самостійність». Зокрема, за підозрою у вчиненні таких дій затримано екс-голову Луганської ОДА та екс-голову фракції Партії регіонів у Верховній Раді О. Єфремова.
Про спроби використовувати регіональні мережі впливу, щоб підірвати територіальну цілісність України вже після Мінських домовленостей від 12 лютого 2015 р., свідчить кримінальна справа, порушена проти екс-члена КПУ, колишнього народного депутата А. Александровської за підозрою в сепаратизмі. За свідченнями міського голови м. Південне Харківського району Харківської області О. Брюханова, представники Александровської пропонували хабар за ухвалення депутатами міськради звернення до президента та парламенту щодо змін до Конституції та надання дозволу на обрання голів ОДА і суддів на місцях. За даними СБУ, такі ж пропозиції надходили від Александровської іншим головам місцевих рад Харківської області. У підсумку ці звернення планувалося використати для поширення ідеї про необхідність ухвалення закону про «особливий статус» Харківського регіону — «Слобожанщину».
Водночас депутати-мажоритарники від «Опозиційного блоку» активно просувають ідеї про «особливий статус» для окремих областей. Зокрема, під виглядом законодавчих ініціатив з розвитку регіональної економіки відповідні законопроекти про «спецстатус» Запорізької області запропонував депутат цієї фракції Є. Балицький; законопроект про «спецзону» в Одесі зареєстрували В. Рабінович, М. Скорик та О. Пресман. В обох випадках політики розраховують скористатися з провалу ініціатив для провокування соціально-політичної напруженості в згаданих регіонах та мобілізації прихильників інтеграції України з Росією.
Не менш небезпечним проявом формування таких структур слід вважати діяльність щодо підтримки в інших регіонах України рухів, які претендують на «особливу» ідентичність, відмінну від української. Так, ризики сепаратизму присутні у намаганнях окремих громадських рухів Закарпаття виокремити з українського етносу нову «русинську національність». Актуалізація цих ризиків припадає на 2007 р., коли за підтримки глави Секретаріату Президента України В. Балоги Закарпатська обласна рада визнала на території Закарпатської області національність «русин» і звернулася із клопотанням до Верховної Ради України про визнання цієї національності на законодавчому рівні.