Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Адмірал Ю.А. Пантелєєв, який в початковому періоді війни був начальником штабу Балтійського флоту, свідчить: підготовка кораблів до підриву здійснювалася в обстановці глибокої таємності. На флоті про це знали командувач, начальник штабу, начальник оперативного відділу штабу, начальник тилу і безпосередні виконавці (Ю.А. Пантелеев. Морський фронт. М., 1965. С. 204). А Жуков і разом з ним Карпов, Чаковський, Гарєєв, Яковлєв та інші розповідають нам чудові історії про те, що сторонні люди прийшли на засідання Військової ради фронту і флоту, сиділи і слухали цілком таємні розмови.
– 5 -
Дивам немає кінця.
Через кілька сторінок Жуков пояснив: «Військова рада, до складу якого, крім А.А. Жданова, А.А. Кузнєцова і мене, входили секретар Ленінградського обкому партії Т.Ф. Штиков, голова облвиконкому Н.В. Соловйов, голова міськвиконкому П.Є. Попков, працювала дружно, творчо, енергійно, не рахуючись ні з часом, ні з утомою. Усіх цих товаришів зараз уже немає серед живих. Повинен сказати, що вони були видатними діячами нашої партії і держави. Вони зробили все, що можна було зробити, для успішної боротьби, відстоюючи місто Леніна, над яким тоді нависла смертельна небезпека. Ленінградці їх добре знали й поважали за мужню поведінку та непохитну волю до перемоги».
Так сказано у другому виданні (Спогади та роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 397). Злобливий ідеолог Суслов заборонив казати правду про вирішальну роль Комуністичної партії в досягненні перемоги, тому ці теплі слова про «видатних діячів нашої партії і держави» були вирізані з першого видання. Але потім злобливий змилувався і дозволив...
Але нелегко бути комуністичним ідеологом. З одного боку, треба довести, що Жуков і тільки Жуков врятував Ленінград. З іншого - треба показати керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії. Тому, з одного боку, Жуков нібито поставив перед Сталіном умову: член Політбюро і Військової ради Ленінградського фронту «самозваний стратег» Жданов не повинен втручатись у рішення Жукова. Сталін, ясна річ, на це погодився. А якщо вже Жданову не можна втручатись у рішення Жукова, то якомусь там Попкову і поготів такі речі заборонялись. А з іншого боку, з усіма цими «видатними діячами нашої партії і держави» Жуков працював дружно, творчо й енергійно.
Стривайте, якщо Жуков з ними не обговорював оперативних питань, то які обговорював? Як налагодити роботу каналізації? Як ловити людожерів і що з ними робити? Як вивозити трупи з міста?
Ці питання, думаю, вони б вирішили і без Жукова.
Але я про інше. В момент першої появи Жукова на засіданні Військової ради Ленінградського фронту «за покритим червоним сукном столом сидів десяток людей». Тепер ми знаємо їх імена: Ворошилов, Жданов, Кузнєцов, Попков, Штиков, Соловйов... Не могли не бути присутніми начальник штабу Ленінградського фронту і начальник тилу. Той же Жуков розповідає, що за столом сиділи начальники родів військ фронту. А це - командувачі авіацією, артилерією, ППО, танковими військами, начальники інженерних військ, військ зв'язку та інші. І поруч з кожним з них - партійний наглядач. Носили ці товариші різні титули: члени військових рад, комісари та ін. Але суть одна - нагляд. Восени 1941 року без них командири і командувачі кроку ступити не могли. Але найбільше, за описом Жукова, на тій раді було флотських товаришів, бо обговорювалося питання про знищення флоту. І якщо так, то явно був присутній командувач Балтійського флоту адмірал Трибуц зі своїм наглядачем, начальник штабу, начальник тилу та інші.
Крім вищого партійного керівництва, генералів і адміралів, як розповідає Жуков, - ще й директори найважливіших державних об'єктів... І все це - десяток людей?
Це я до того веду розмову, що командувачів армій Ленінградського фронту на ту нараду явно не запросили. Четверо командувачів армій та у кожного наглядач - це вісім людей. Якщо за столом сиділо десяток людей, отже, командувачам армій там місця не було.
І от уявімо собі ситуацію: на нараду найвищого рівня, на яку не покликали командувачів армій Ленінградського фронту, входить сторонній генерал-майор І.І. Федюнінський, командувач 32-ю армією Резервного фронту.
Своїх командармів не запросили, а цей чужий, з боку, хай сидить...
– 6 -
Якщо вірити комуністичній пропаганді, то Ворошилов був дурником, а Жуков - генієм. При такому розкладі все начебто узгоджується: в критичній ситуації Сталін на місце дурника поставив генія. Але тут випирає нове нестикування. У вересні Ворошилов повернувся до Москви і тут же за наказом Сталіна почав підготовку до проведення конференції трьох держав: США, Великобританії та Радянського Союзу. Конференція відкрилася в Москві 29 вересня 1941 року. Радянську делегацію очолював Сталін. Заступником був Ворошилов. Крім того, до складу делегації увійшли Голіков, Малишев, Вишинський, Мікоян, Шахурін.