Історія без міфів. Бесіди з історії української державності

Третьою антиукраїнською акцією була більш масштабно задумана спроба так званого перевороту на демократичних засадах, з урахуванням політичної незрілості мас. За наполяганням більшовицьких організацій 4 грудня (за новим стилем — 17) в Києві було скликано Всеукраїнський з’їзд Рад, який мав завданням усунути від влади Центральну Раду і проголосити владу совєтів в Україні. З’їздом безпосередньо з Москви керував народний комісар російської більшовицького уряду И. Сталін. Відомо, що цей задум провалився — делегати абсолютною більшістю висловились за підтримку Центральної Ради. Тоді групка делегатів від більшовицьких організацій в Україні перебралася до Харкова і приєдналась до пробільшовицького регіонального з’їзду совєтів Донецького та Криворізького басейну. Саме тоді у Харкові й було заявлено про те, що цей регіональний з’їзд стає всеукраїнським. Хоча насправді, як довели сучасні дослідники, харківський з’їзд не був повноважним. Адже в Україні на той час існувало понад 300 совєтів, і більшість із них — у Донецькому та Криворізькому регіонах, а на з’їзді були представники лише 96 совєтів.

Але більшовицьких містифікаторів це не обходило: їм потрібен був свій уряд в Україні, і вони його проголошують 25 грудня, заявивши водночас про створення Української робітничо–селянської республіки під тією самою назвою, що вже була проголошена Центральною Радою, — Українська Народна Республіка. Ймовірно, це робилося свідомо, як це було вже із совєтами, котрі в офіційних більшовицьких гаслах в Україні тепер називалися по–українському — радами, для більшої плутанини у свідомості мало досвідчених щодо партійної фразеології мас. Отож було створено ще одну УНР і ще один уряд, котрий називався майже так само, як і чинний уряд (Генеральний секретаріат) Центральної Ради — тепер новий уряд мав назву Народний секретаріат. А міністри — і там і тут —називалися секретарями.

В Україні, отже постало дві держави з однаковою назвою УНР, два уряди — Генеральний і Народний секретаріати з секретарями, що керували окремими відомствами. Цим українським більшовицьким урядом було опубліковано маніфест про повалення Центральної Ради. Ленін захоплено вітав утворення більшовицького уряду в Харкові й пообіцяв йому “повну і всебічну підтримку в справі боротьби за мир, а також у справі передачі всіх земель, фабрик і банків трудовому народові України”… І “підтримка” ця прийшла негайно.

Опираючись на маріонетковий більшовицький уряд, сформований на так званому Першому всеукраїнському з’їзді Рад у Харкові, російський більшовицький уряд — нібито на його заклик — розпочав збройну боротьбу за Україну.