Хатина дядька Тома
- Автор: Бичер-Стоу Гарриет
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Переводчик: Л. Кузнєцова
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Хатина дядька Тома». Краткое содержание книги:
— Ха! Це ти, відьмо! То ти вернулася?
— Еге ж,— холодно мовила вона,— вернулася, щоб поставити на своєму.
— Брешеш, бісова шкапо! Я свого слова не поламаю. Або шануйся, або забирайся до селища й живи та роби, як усі.
— Та я б рада жити в найбруднішій халупі, ніж бути в тебе під п’ятою! — сказала жінка.
— Хоч так, хоч так, а ти однаково в мене під п’ятою,— промовив Легрі, дико вискалившись на неї.— Отож утішся, люба, сідай-но мені на коліна та послухай розумної поради,— додав він, поклавши руку їй на стан.
— Гляди, Саймоне Легрі! — вигукнула жінка, дико зблиснувши очима, і в погляді її майнув страхітливий безтямний вогонь.— Ага, злякався, Саймоне! — зловтішно докинула вона.— І недаремної Начувайся, бо в мені сидить сам сатана!
Останні слова вона просичала йому в самісіньке вухо.
— Іди геть! Ти таки справді сатана, щоб я пропав! — сказав Легрі, відпихаючи її від себе й стривожено дивлячись на неї.— А зрештою, Кассі,— заговорив він знову,— чому б нам з тобою не бути друзями, як колись?
— Як колись!..— гірко проказала вона й замовкла. В душі її збурився цілий вир почуттів і давлючим клубком підступив до горла, заважаючи говорити.
Як і більшість сильних, палких жінок, що можуть дати собі раду з найгрубішим чоловіком, Кассі завжди мала деякий вплив на Легрі. Та останнім часом, доведена до розпачу принизливим становищем невільниці, вона ставала дедалі неспокійніша й дражливіша. Іноді її дражливість оберталася шаленими вибухами люті, і це дуже страхало Легрі, бо він, як і всі грубі й темні натури, відчував сліпий жах перед божевільними. Коли Легрі привіз у дім Емелін, в зболілому серці Кассі знову спалахнули пригаслі жарини жіночої ніжності, і вона заступилася за дівчину. Між нею і Легрі зчинилася запекла сварка. Розлючений Легрі заприсягся, що, коли вона не вгамується, він пошле її працювати в поле, Кассі з погордою заявила, що вона сама піде в поле, і, як ми вже знаємо, цілий день працювала разом з невільниками, щоб показати свою зневагу до його погроз.
Весь той день душу Легрі точив таємний неспокій, бо він і досі підкорявся впливові цієї жінки й не мав сили його позбутись. Коли Кассі поставила на вагу свій кіш, він подумав, що тепер вона буде поступливіша, і заговорив до неї хоча й глузливо, але водночас примирливо. Та вона відповіла йому з гнівним презирством.
Нелюдська розправа над бідолашним Томом ще дужче збурила її душу, і вона пішла до Легрі в дім з єдиною метою — вичитати йому за жорстокість.
— Я хочу, Кассі,— мовив Легрі, щоб ти поводилася пристойно.
— Це т и говориш про пристойність! А сам ти що робиш? Зовсім утратив глузд — покалічив такого робітника, та ще й найгарячішої пори! І все через свою гаспидську вдачу!
— Твоя правда, я вчинив дурницю, що допустив до сутички,— визнав Легрі.— Але ж він затявся на своєму, і треба було його приборкати.
— Коли хочеш знати, його ти не приборкаєш!
— Не приборкаю? — аж підскочив Легрі.— Ну, це ми побачимо! Не було ще такого негра, який не скорився б мені! Та я йому всі кістки потрощу, але він таки поступиться!
В цю мить відчинилися двері, і до кімнати зайшов Сембо. Шанобливо вклоняючись, він наблизився до Легрі й простягнув йому якусь річ, загорнуту в папір,
— Що це таке, собако? — спитав Легрі.
— Відьомські чари, пане!
— Що?
— Щось таке заворожене... Неграм дають його відьми. Хто має таку штуку, той ніколи не чує болю. Воно висіло в Тома на шиї, на чорному шнурку.
Легрі, як більшість безбожних і жорстоких людей, був забобонний. Він з острахом узяв у руки пакуночок і розгорнув його.
Звідти випав срібний долар, а за ним довгий золотистий кучерик, що, мов живий, обвинувся Легрі круг пальців.
— Прокляття І — крикнув Легрі, несамовито тупаючи ногами й скидаючи з пальців волосся, неначе воно пекло його.— Де ти його взяв? Забери! Спали!.. Спали!..— репетував він і, схопивши кучерик, кинув його в жаровню.— Нащо ти мені його приніс?
Сембо стояв, вражено роззявивши свого величезного рота. Кассі, що вже намірялася вийти з кімнати, спинилась і здивовано поглянула на Легрі.
— Щоб ти не смів мені більше приносити всякої чортівні! — крикнув він і замахнувся кулаком на Сембо.
Той квапливо відступив до дверей. Легрі підняв з підлоги срібний долар і люто пожбурив його в темряву за вікно.
Сембо радий був забратися геть без лиха. Коли він пішов, Легрі нібито засоромився свого переляку. Він похмуро сів у крісло і, взявши склянку з пуншем, почав сьорбати з неї.
Кассі непомітно вислизнула за двері й пішла допомогти бідолашному Томові, як ми вже щойно розповіли про те читачам.