Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Відчувши, що вже повністю суха, Ґвен одяглася й заходилась перекладати свої речі до шафи. Вона привезла з собою лише невелику їх частину, і не тільки тому, що не хотіла обтяжувати себе в дорозі. Ці речі нагадували їй про останні два роки, проведені без Іскри, і вона вирішила взяти лише найпотрібніші з них — а згодом і їх замінити на нові.
Коли Ґвен закінчувала розбирати валізи, почувся стукіт у двері. Миттю визначивши особу гості (як же приємно мати повну відьомську силу!), вона поквапилася впустити її. Ввійшовши до передпокою, Ейрін нерішуче промовила:
— Вибач, якщо невчасно, але язикаті Морін і Брі не дали нам поспілкуватися. От я й подумала…
— Ні-ні, все гаразд, — урвала її Ґвен, проводячи до вітальні. — Тобі я завжди рада, бо ти… Ай, до дідька обережність. — Вона рвучко обняла Ейрін і палко прошепотіла. — Дякую тобі за все! Я твоя вічна боржниця. Спершу ти врятувала моє жалюгідне відьмаче життя, а тепер подарувала мені життя відьомське.
Дівчина вивільнилася з її обіймів і спантеличено закліпала очима.
— Ти серйозно, Ґвен? Невже справді віриш у цю дурницю? Навіть Мораґ мусила визнати, що поквапилася з висновками, а ти… на тебе я й подумати не могла. У жодному листі ти не обмовилася про це ні словом. Навіть натяку в них не було.
— Листи міг хтось прочитати, — пояснила Ґвен. — І прошу тебе, не вдавай святу невинність. Я не просто вірю, я знаю, що ти доклала до цього руку. Знаю від самого початку. Тієї ночі я бачила тебе вві сні. Ти схопила зірку з неба, вклала її мені в груди, а потім притулила пальця до вуст і промовила: „Тільки нікому не кажи, хай це буде нашою таємницею.“ Ще якийсь час я лежала в напівсні, виразно відчуваючи твою недавню присутність, а тоді остаточно прокинулась — і виявила в себе Іскру. Я певна, що не марила, це точно. Якоюсь мірою мій сон відображав дійсність. Можливо, ти й сама цього не усвідомлювала, а зробила все, коли спала.
Ейрін приречено зітхнула й похитала головою.
— Ні, я не спала. І зробила це цілком свідомо… Тільки не питай про деталі. Що менше ти знатимеш, то краще.
Ґвен дуже хотіла почути, як же це сталося, але стримала свою цікавість і вирішила не наполягати. Розуміла, що рано чи пізно Ейрін сама їй усе розповість — тоді, коли буде до цього готова.
— Гаразд, — погодилась вона, — нічого не питатиму. Найголовніше я й так знаю. Саме тобі я завдячую всім, що в мене є — і життям, і силою.
— Ой, прошу, не треба, — мало не благально мовила Ейрін, умостившись на м’якому дивані біля вікна. — В обох випадках з мого боку не було ніякого подвигу, ніякої самопожертви. Я, власне, майже нічого й не робила. Тоді, на Іхелдиройдському тракті, лише на короткий час поділилася з тобою своєю Іскрою, і ми про це вже не раз говорили. А коли до мене прилетіла Іскра сестри Неріс, щоб я знайшла їй нову відьму, то я просто вказала на тебе. От і все, більше нічого.
— А могла ж і не вказувати, — зауважила Ґвен. — Ти ж розуміла, як це ризиковано, розуміла, що тебе негайно запідозрять. І якби тобі не вдалося ошукати Кейліон та Івін, ти потрапила б у дуже кепську ситуацію.
Ейрін пустотливо всміхнулася:
— Я була певна, що зможу викрутитись. Одна з переваг виховання принцес у тому, що їх змалечку навчають переконливо брехати й уміло прикидатися. В усякому разі, дід та батько мене цього навчали. Пояснювали, що це загалом негарно, але бувають ситуації, коли доводиться… Та годі вже про мене. Краще розкажи, що збираєшся робити далі. Кейліон говорила з тобою про іспити?
— Ще ні, сказала, це зачекає, — відповіла Ґвен, присівши поруч із Ейрін. — А я й не кваплюся. Мені нема куди поспішати. Абрад я вже бачила, тепер хочу знову пожити на Тір Мінегані. І якщо найстарші вирішать, що тепер я формально нова відьма, тому мушу починати зі складання заліків з усіх базових плетив, хай так і буде, я не стану заперечувати.
— Івін розповідала, що на цьому наполягають Лорна і Майрен. А Левелла, Енид і Аверлін дотримуються іншої думки. Вони пропонують вважати, що ти схибила на попередніх іспитах, і не враховувати той час, коли була відьмачкою. Тоді ти зможеш вимагати нових іспитів лише в середині монфовіра.