Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Марвен, пам’ятаєш того листа, — звернувся Бренан до старшої з кузин, — де я писав, що підшуковую тобі нареченого серед юних катерлахських лордів?
Щоки дівчини легенько зашарілись, а погляд збентежено заблукав по кареті.
— Так, пам’ятаю, — відповіла вона, намагаючись говорити рівно й безпристрасно, але легеньке тремтіння в голосі виказувало її хвилювання. — Дякую за турботу про мене… А ти вже когось обрав?
— Власне, про це я й хотів поговорити, — сказав Бренан. Насправді він зовсім не хотів про це говорити, надто ж зараз, коли вони щойно зустрілися. Але вибору не було, бо ще вчора Кохран аб Ґарет надіслав своїм братам і сестрам листа, в якому, серед іншого, згадував про Фінварові плани засватати Марвен за свого сина Туахала. І було б геть небажано, якби сама Марвен почула це від когось стороннього. — Тобі щось відомо про лорда Фінвара аб Дайхі?
Марвен ствердно кивнула:
— Так. Леді Моркадес називала його твоїм головним суперником.
— А ще казала, що він дуже хитрий і підступний, — втрутилася Ґрайне. — Вона думала, що це він найняв тих розбійників з лихим чаклуном викрасти нас, але недавно, коли тебе зробили принцом, передумала. Розповідала нам, що лорд Фінвар дуже допоміг тобі, навіть умовляв інших лордів зразу обрати тебе королем.
— Так і було, — підтвердив Бренан. — Фінвар аб Дайхі виявився непричетним до того злочину. Це ще не означає, що ми стали добрими друзями, але наше суперництво залишилося в минулому. — Промовляючи ці слова, Бренан розумів, що радше видає бажане за дійсне. Фінвар мав великі амбіції і з відмовою претендувати на престол аж ніяк їх не позбувся, просто тепер шукатиме інші способи задовольнити свою надмірну жагу до влади. — Лорд Фінвар дуже заможний і могутній чоловік, впливовіший за багатьох катерлахських ґрафів, а може, навіть за всіх. Тому я мушу налагодити з ним гарні стосунки — якщо не приязні, то хоча б шанобливі, це піде на користь країні. На щастя, лорд Фінвар поділяє мою думку, тому вже написав мені листа і висловив готовність співпрацювати зі мною та королем Ріґваром для добра Катерлаху. А все це я веду до того, Марвен, що на знак примирення він запропонував заручити з тобою свого сина Туахала.
Якщо Марвен і збиралася поставити Бренанові цілком природні за таких обставин запитання, то не встигла, бо її випередила менша сестра:
— А цей Туахал уже дорослий?
— Ні, Марвенин одноліток. У хвероді йому буде дванадцять.
— Він гарний?
— Загалом, так. Досить вродливий, височенький, стрункий. Про його вдачу сам я судити не можу, бо ніколи з ним не спілкувався, але за відгуками інших людей він чемний, вихований і розумний.
— Старший син? — не вгавала Ґрайне.
— Так, старший, — відповів трохи здивований Бренан; він не чекав такого практичного запитання від дев’ятирічної дівчинки. — Коли-небудь Туахал успадкує більшу частину батькових статків.
— Це добре, — задоволено кивнула Ґрайне. — Як віддаватимеш мене заміж, теж знайди мені старшого сина.
— Гаразд, — пообіцяв Бренан, погладивши її по голівці. — Шукатиму тільки старшого. Середніх і менших навіть не розглядатиму. — Відтак знову перевів погляд на Марвен. — Ти тільки не бійся, я не збираюсь тебе ні до чого примушувати. І квапити також не буду. От приїдемо до Тахріна, там ти познайомишся з Туахалом, часто спілкуватимешся з ним, гарненько взнаєш його — тоді й вирішиш щодо заручин. І як скажеш, так і буде, це я тобі твердо обіцяю. Тож, повторюю, не бійся, не переживай, усе буде гаразд.
— Я й не боюся, — сказала Марвен. — Ти ж бажаєш нам з Ґрайне добра. А ми маємо слухатися тебе, бо ти тепер старший у нашій сім’ї.
Трохи повагавшись, вона пересіла до Бренана, по інший бік від сестри, і він обійняв її за плечі.
— Так, сестричко, ми сім’я. І я дбатиму про вас, хай що станеться. Я зроблю все, щоб ви були щасливими.
Розділ XXI