Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— На жаль, я не дуже добре пам’ятаю колишній рівень твоєї сили, — сказала Олвен. — Зараз він вищий чи нижчий?
— Наскільки я можу судити, точнісінько такий самий, — відповіла Ґвен. — Попервах був нижчий, але по дорозі до Рондава зрівнявся з попереднім і на цьому стабілізувався. За логікою, мав би ще трохи зрости, відповідно до мого віку, але ці два роки я не розвивала свою силу, тож усе правильно.
— А сестра Неріс, кажуть, була слабенькою відьмою, — зауважила дівчина. — Виходить, і справді сила Іскри залежить лише від її носія.
— Авжеж, усі Іскри однакові, — підтвердила Ґвен. — За винятком, звичайно, Первісної.
Олвен досадливо скривилась, а Шарла дозволила собі зловтішно захихотіти. Проте миттю вгамувалася, коли старша подруга кинула на неї похмурий погляд.
Перед самим Тах Ерахойдом їм зустрілася доросла відьма — сестра Ґлай вер Есильт, учителька медицини. Вона накинулася на Ґвен, мов шуліка, і тут-таки, посеред площі, оповила її густим павутинням найрізноманітніших діаґностичних чарів. Усі вони засвідчили, що Ґвен цілковито здорова, але Ґлай цим не задовольнилась і стала наполягати на тому, щоб негайно провести ґрунтовне дослідження в її медичній лабораторії.
— Зі мною все гаразд, сестро, — відбивалась від неї Ґвен. — Альса мене відразу перевірила, майже три години промордувала…
Проте Ґлай не поступалася:
— Так то було ще коли, дорогенька. Потім ти десять днів провела сама, без нагляду… Ох, я ж і лаяла Альсу за таку недбалість! Написала їй усе, що про неї думаю, а вона через це так образилася, що й досі не відповіла мені жодним словом. І головне ж, не схаменулася, не поїхала тобі навздогін, а спокійнісінько лишилась у Тахріні. Можна подумати, там від неї якась користь була, вона ж геть нічого не тямить у політиці… Та й ти, Ґвен, утнула велику дурницю. Ніхто не вимагав, щоб ти негайно поверталася на Тір Мінеган, могла б і зачекати кілька днів, знайти собі супутницю. Твоєю новою Іскорою не можна легковажити — це ж унікальне, неймовірне явище, за нею треба пильно наглядати, берегти її. А ти, мабуть, усю дорогу чарувала направо й наліво, нехтувала моїми порадами.
Не бажаючи й чути подальших заперечень, вона покликала найближчого ґвардійця з двірської варти, наказала йому подбати про лейтенантового коня, а сумку з речами передати прислузі, й повела Ґвен до північного крила Тах Ерахойду. Тим часом Олвен та її подруги чимдуж помчали до південного крила, щоб першими повідомити сестрам новину.
Утім, вони напевно забарилися з цим, оскільки розмова з Ґлай відбувалася на площі, куди виходили вікна з коридорів житлових поверхів і з урядових кабінетів, отож чимало людей у палаці могли їх помітити. Принаймні, найстарша сестра Кейліон вер Маллайг точно помітила, бо перестріла їх ще на першому поверсі й нітрохи не здивувалася, побачивши Ґвен. Вона обняла її, привітала з поверненням, а відтак звернулася до Ґлай:
— Сестро, я наперед знаю все, що ти мені скажеш, тому не варто марнувати слів. Загалом, я згодна, що Ґвен потребує пильної уваги з твого боку, але дозволь дівчинці бодай відпочити з дороги. Вона вже протрималася десять днів, якось переживе і ще один.
Ґлай задля годиться посперечалася трохи, та зрештою поступилася, приречено зітхнула, лагідно поплескала Ґвен по плечу і, кинувши наостанок осудливий погляд на старшу з найстарших сестер, подалася собі до сходів. А Кейліон сказала:
— Я не стану тебе надовго затримувати, менша. Треба лише виконати одну просту, але важливо формальність. Ходи зі мною.
Вони разом рушили коридором до східного кінця крила. По дорозі їх нагнала одна з дорослих менших сестер, двадцятитрирічна Альфід вер Гелед, що саме була тут у якихось справах, а згодом до них приєдналася Евлін вер Бетан, сестра-наставниця з рослинної та тваринної маґії. Обидві відьми, з огляду на присутність Кейліон, не стали зупиняти Ґвен, лише швиденько, на ходу обняли її й запевнили, що дуже раді за неї.
Невдовзі всі четверо ввійшли до порожньої Зали Літописів, що перебувала під суто символічною вартою двох ґвардійців і цілком реальною охороною потужних захисних чарів, що не пропускали сюди нікого, крім носіїв Відьомської Іскри. Кейліон підвела Ґвен до стола з Реєстром Сестринства і промовила: