Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Між нами й неандертальцями є величезна відмінність: неандертальці мали міцну статуру, довгі руки та короткі ноги. Рухаючись, ці корінні європейці витрачали багато енергії, прикладаючи доволі великих зусиль. Сучасні ж люди, навпаки, – бігуни від народження, із довгими витонченими кінцівками, сформованими, щоб переслідувати й мчати наввипередки зі здобиччю африканськими відкритими рівнинами. Ми народжені кочівниками. Якщо погодні умови рідного краю ставали надто нестерпними, наші предки збиралися та йшли туди, де світить сонце. Неандертальці так зробити не могли, вони мусили перечікувати бурю, нікуди не йдучи.
Іще одною перевагою, що дала нашим пращурам змогу взяти гору над неандертальцями, була зброя. Неандертальці полювали, як уже сказано, фізичною силою, валячи здобич на землю або ж заколюючи її списом. Вихідці з Африки мали дистанційну зброю – метальний спис із кам’яним вістрям. Зброя неандертальців далеко не рівня такій технології.
Узагалі, у цю пору Homo sapiens переживали свою золоту добу, маючи все найкраще. Полишивши згодом полювально-збиральницький тип господарства, сучасні люди осіли й почали обробляти землю. Хтось може сказати, що людство стало нещаснішим, почавши володіти землею, житлом та іншою власністю, яку треба було боронити. Адже з появою власності в скам’янілостях починають з’являтися сліди воєнних дій.
Проте ще тоді, понад сорок тисяч років тому, ми були щасливими, збираючись навколо вогнищ і розповідаючи казки про великих, дебелих створінь, яких наші мисливці одного вечора бачили краєм ока десь поміж дерев ген там, на краю галявини. «Вони живуть глибоко у лісних хащах, а виходять, коли сонце сідає за небокрай. А чи знаєте ви, малята, що вони крадуть маленьких діток – таких, як ви, – якщо ті погано себе поводять, а надто якщо випадково заходять задалеко у ліс?»
У пам’яті знову виринають бабусині казки з дитинства. До ознак тролів належить іще й підвищена чутливість до денного світла, так би мовити. Тролі були народом ночі та темряви. Якщо ці мешканці лісів не поверталися до своїх печер до того, як зійде сонце, то перетворювалися на камінь.
Така ж біда могла спіткати й неандертальців, якби вони відійшли задалеко від своїх темних лісів і печер. Ззовні, на світлих рівнинах, перебували наші пращури – прудконогі та озброєні надсучасними метальними списами, витвором мистецтва того часу, коли йдеться про наступ. Тоді неандертальці могли не те щоб закам’яніти, а буквально злягти каменем.
А поки я фантазую, роки й тисячоліття котяться далі, народжуються розповіді про тролів – народ, який не надто відрізнявся від нас, але однаково був інакшим. Страшні, сильні, чужі створіння з глибини темного лісу. Чутки з плітками перекочували до міфології, де стали казками, що їх розповідали ще довго після того, як справжні створіння зникли (а надовго вони не затрималися).
Найдовше казки протрималися на крайній півночі, тут, де я живу. Зимні вечори у цих краях довгі й темні, а усні традиції завжди були сильними. Тролі – це ж невіддільна частина лишень скандинавської міфології.
Інакше кажучи: старі вікінги зберегли для наступних поколінь тисячолітні легенди про неандертальців у вигляді казок про тролів. Спогад спогаду про спогад про старенну зустріч, яка перетворилася на казки. Тільки уявіть, а якщо так і справді було!
Як зазначено вище, це лише політ моєї фантазії, жодній людині це не вдасться довести. Я навів свої роздуми насправді через одного з передових авторитетів людства у питаннях неандертальців, професора Кліве Фінлайсона з Гібралтарського музею, в якого я багато років тому брав інтерв’ю для «Квантового стрибка»[6]. Професор уважає, що думка про неандертальців як прообраз тролів із наших казок є щонайменше цікавою. «Цю гіпотезу неможливо підтвердити або спростувати, але зрештою – це хороша історія», – визнав учений. Особисто передовий палеоантрополог не вважав, що казки про тролів з’явилися на світ зазначеним мною чином. «Але хтозна?» – підсумував Фінлайсон.
Хоч би що там було, уже не вперше відлуння спогаду про реальну подію виживає, з’являючись у розповідях сучасності. Візьмемо для прикладу міф про Всесвітній потоп. Знайома всім розповідь про несамовиту повінь, яка затопила геть увесь світ, згадується не лише в Біблії. Дуже схожу легенду можна зустріти в декількох інших міфологіях із регіону Середземного моря, наприклад в «Епосі про Гільгамеша». Цей літературний твір, зазвичай розглядуваний як найдавніший, з’явився орієнтовно за 2100 років до початку нашого літочислення. В «Епосі» боги також наслали на світ великий потоп, аби знищити людство, втім вони вирішили помилувати одного чоловіка на ім’я Утнапіштім. Його завданням стає побудова великого судна і… ну, ви достеменно знаєте, чим усе скінчиться.
6
Kvanthopp – науково-популярна радіопрограма про науку і техніку на фінському радіо.