Помилка Олексія Алексєєва
- Автор: Полещук Александр Лазаревич
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Володимир Крекотень
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Помилка Олексія Алексєєва». Краткое содержание книги:
Про грандіозний експеримент радянських учених, що створили штучну галактику, населену мікроістотами, про могутність людського розуму, здатного змінювати й перетворювати природу, йдеться в цій повісті.
— Згоден, — сказав Максим Федорович, — цілком з вами згоден. Нічого їх проглядати… порожнім оком, — додав він несподівано. — Та ви й не дивилися на них! Що з того, що на них просто так витріщають очі. Так дивитись не треба, в цьому ви маєте рацію.
— А як же?
— А так треба дивитись, як мати виглядає сина, що з війни має вернутись! Дали вам у руки сумлінно зроблені фотографії, неоціненний матеріалі Так треба вивчати, товаришу дорогий, вивчати, а не лякатись і наїжачуватись! Не ображаєтесь, гадаю?
— Ні, але…
— Ось що, — Максим Федорович присунув свій стілець ближче до мене, — ось що… Якось я займався однією справою… Фальшивими грішми. Не хвилюйтесь, я їх не виготовляв. Так ось, коли одержали ми ці гроші, як зараз пам’ятаю, тридцятки такі руденькі, мені тоді сказали, що за зовнішнім виглядом їх відрізнити не можна, ну ніяк, розумієте, не можна! Все як слід, до останньої рисочки! Ще б пак, кращі друкарі однієї іноземної держави старалися. І звичайний мікроскоп не допоміг, а ось коли вклали в стереоскоп з одного боку нашу, радянську, кредитку, а з другого — фальшиву, одразу й з’явилися в двох-трьох місцях штришки, наче з паперу шпички вилізли.
— Максиме Федоровичу, ось ви говорите про стереоскоп. Авжеж, астрономія з давніх-давен застосовує і стереофотографію, і стереоскопи, І стереомікроскопію. Але вся річ у тому, що стереофотографію використовують тільки для порівняння, — ви слухаєте мене, Максиме Федоровичу?
— Слухаю, слухаю, — поспішно відгукнувся він.
— Тільки для порівняння однієї й тієї ж ділянки неба, знятої, скажімо, в різних променях, із застосуванням різних фільтрів або в різний час…
— Ось-ось, у різний час, — сказав Максим Федорович і встав. — Так от, надішліть телеграму такого змісту: “Негайно виготуйте фотографії тих ділянок зоряного неба, на фоні яких можливий проліт супутника. Негативи надсилайте разом з фотографіями, зробленими в певний час”. Ось так чи щось подібне, вам видніше.
ЗНОВУ ЗАГАДКА
Отже, кожен знімок було зроблено двічі. Один раз — у момент очікуваного прольоту супутника Алексєєва, вдруге — до або після прольоту. До нас, у комісію, прибув спеціально сконструйований стереомікроскоп з широким кутом зору. Знімки виявились цілком ідентичними, за винятком дрібних деталей, які виступали з площини пластинки й цілком задовільно пояснювались неоднорідностями емульсійного шару.
— Спробуймо підійти з другого боку, — сказав безжурний Топанов. — Що ж, буває… Треба уважніше переглянути документацію лабораторії.
На цей час Леднєв точними й прямими дослідами довів, що температура повітря в тому шарі, який віддзеркалює зображення, підвищується внаслідок концентрації інфрачервоних променів.
На його пропозицію було запущено ракети з фотоелементами, чутливими до інфрачервоних променів, і автоматично діючими передавачами, які сповіщали на Землю дані про напрямок та інтенсивність випромінювання.
Саме метеорологи звернули увагу на низку послідовних замовлень лабораторії Алексєєва, які надійшли на завод експериментального вакуумного обладнання Сибірського філіалу Академії наук. Йшлося про виготовлення вельми складних приладів, що нагадували собою пласкі порожні колби з упаяними всередині електродами та дрібнозернистим флуоресціюючим екраном, нанесеним на внутрішній бік квадратового дна колби.
“Рецептура як люмінофорів, так і чутливої до квантів[2] світла плівки на протилежному боці колби, — писали нам працівники заводу, — свідчить про те, що Алексєєву потрібний був прилад для спостереження об’єктів у інфрачервоних променях”.
“Цей прилад є удосконалена модель так званого стакана Холста, який здавна застосовували для виявлення віддалених предметів, що світяться інфрачервоним світлом”. До такого висновку, цілком незалежно від працівників заводу, прийшла група фахівців-вакуумників.
Топанов попросив завод виготовити ще два такі ж прилади. Незабаром вантажний літак привіз нам великий ящик, з якого витягли величезну напівпрозору колбу, що дуже нагадувала чималу телевізійну трубку, тільки з відламаним хвостом.
Днище колби ми вмістили в камеру, в передню стінку якої було вмонтовано об’єктив з кам’яної солі. Скляна лінза звичайно поглинула б надто багато енергії інфрачервоних променів.
— Ви гадаєте, що Алексєєв з допомогою пристрою дивився на міраж? — запитав я.
— Важко сказати, на що дивився Алексєєв, — відповів Топанов, уважно стежачи за тим, як збирають установку. — Це схоже на великий фотоапарат, тільки замість матового скла пласка колба.
2
Квант — у фізиці “порція” енергії, одиниця виміру кількості руху. Квант світла ще називають фотоном.