Світова гібридна війна: український фронт

9.1. Заперечення україн­ської ідентичності

Наступ на націо­нальну ідентичність українців є одним із проявів російської гібридної агресії. У наукових, політичних і громадських колах РФ цілком серйозно обговорюються ідеї штучності україн­ської мови, фальшивості україн­ської історії, фіктивності самої україн­ської нації. Відмова україн­ській громаді у праві на націо­нальне самовизначення фактично перетворилася на тренд сучасного російського політичного і навколополітичного дискурсу та має різні способи і рівні репрезентації.

Найбільш радикальною формою несприйняття україн­ської ідентичності є заперечення онтологічного статусу українства як такого. Із цього погляду останнє постає або як політичний проект, нав’язаний південно-­західній частині єдиного російського («руського») народу зовнішніми ворожими силами (поляками, австрійцями, німцями), або як вироджений під дією ворожих зовнішніх і внутрішніх («більшовицька украї­нізація») впливів різновид цього народу. Для ілюстрації варто навести лише окремі заголовки публікацій у російських ЗМІ та окремих видань: «Украинство как болезнь», «Украина — это не государство, это болезнь русского мира», «“Украйна” — не Россия, “Украйна” — это болезнь», «“Украинская” ­болезнь русской нации»[1].

Про те, що сприйняття українства як хвороби або девіації російського націо­нального розвитку не є маргінальним у Росії, свідчить статус автора передостанньої та укладача останньої роботи М. Смоліна. Саме ця особа очолює Центр гуманітарних досліджень Російського інституту стратегічних досліджень — державної установи, створеної указом президента Російської Федерації для «інформаційного забезпечення адміністрації президента РФ, Ради федерації і Державної думи, Ради безпеки, апарату уряду, міністерств і відомств».

Є публікації і з більш «поміркованими» назвами, за якими, однак, приховується не менш екстремістський, антинауковий зміст. Наприклад, «“Украинство” как психологическое явление»[2] (наскільки стає зрозумілим вже з першого рядка цього опусу, автор вважає українство явищем безперечно хворобливим) або «“Украинцы”. Антирусское движение сепаратистов в Малороссии 1847—2009»[3] (згідно із самою назвою, державна незалежність Украї­ни у період з 1991-­го до 2009 року — це також лише епізод «антирусского движения сепаратистов»).