Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Мікаель зітхнув. Схоже, усі в Хедестаді вже зрозуміли, для чого Хенрік його найняв.
— А ви?
Мартін Ванґер розвів руками:
— Хенрік одержимий цією історією з Харієт уже не одне десятиліття. Я не знаю… Харієт була мені сестрою, але минуло стільки років, усе це відійшло вже так далеко. Дірк Фруде сказав, що у вас залізний контракт, розірвати який може тільки сам Хенрік, але боюся, що в його теперішньому стані це завдало б більше шкоди, ніж дало користі.
— Значить, ви хочете, щоб я працював далі?
— Вам вдалося що-небудь зробити?
— Вибачте, Мартіне, але якщо я що-небудь розповім вам без дозволу Хенріка, це буде порушенням контракту.
— Я розумію. — Він раптом усміхнувся. — У Хенрікові є щось від змовника-теоретика. Але головне, я хочу, щоб ви не вселяли в нього примарних надій.
— Це я обіцяю. Я викладаю йому лише факти, які можу підтвердити документально.
— Чудово… До речі, ось іще що — адже у нас є й інший контракт, про який теж треба подумати. Оскільки Хенрік захворів і не може виконувати свої обов’язки в правлінні «Міленіуму», я повинен його там замінити.
Мікаель чекав, що ж далі.
— Нам, очевидно, треба скликати правління і обговорити ситуацію.
— Це гарна думка. Проте, наскільки я розумію, вже вирішено, що наступне засідання правління відбудеться тільки в серпні.
— Я знаю, але, можливо, нам слід перенести його ближче.
Мікаель увічливо посміхнувся:
— Можливо, але ви звертаєтеся не за адресою. Зараз я до правління «Міленіуму» не входжу. Я покинув журнал у грудні і не маю ніякого впливу на рішення правління. У цій справі вам краще звернутися до Еріки Берґер.
Такої відповіді Мартін Ванґер не чекав. Трохи подумавши, він устав.
— Ви, звичайно, маєте рацію. Я з нею поговорю.
На прощання він поплескав Мікаеля по плечу і попрямував до машини.
Мікаель задумливо дивився йому вслід. Нічого конкретного сказано не було, але в повітрі вочевидь нависла загроза. Мартін Ванґер поклав на шальку терезів «Міленіум».
Через деякий час Мікаель налив собі ще горілки і взявся до книжки Вел Макдермід.
Близько дев’ятої з’явилася плямиста кішка і потерлася об його ноги. Він підняв її до себе на коліна і почухав за вухами.
— Значить, будемо нудьгу розганяти святкового вечора удвох, — сказав він.
Коли почали падати перші краплі дощу, він увійшов до будинку і ліг спати. Кішка зволіла залишитись на вулиці.
Лісбет Саландер витягла з підвалу свій мотоцикл і присвятила святковий день його ґрунтовній перевірці. «Кавасакі» з двигуном у сто двадцять п’ять кубів був, можливо, не найкрутіший мотоцикл на світі, але він належав їй, і вона вміла з ним поводитися. Саландер власноручно перебрала його гайку за гайкою, довівши до ладу скільки було змога і навіть трохи більше можливого.
Після обіду вона надягла шолом і шкіряний комбінезон і поїхала до лікарні «Еппельвікен», де провела вечір у парку разом з матір’ю. Вона відчувала деякий неспокій і докори совісті. Мати здавалася неуважнішою, ніж будь-коли. За проведених разом три години вони перекинулися лише кількома словами, і в неї залишилося враження, що мати не розуміє, з ким розмовляє.
Мікаель витратив кілька днів на те, щоб вирахувати машину, маркування якої включало б літери «АС». Добряче помучившись і врешті-решт проконсультувавшись із колишнім автомеханіком з Хедестада, він вияснив марку машини: «форд Англія» — посередня модель, про яку він раніше і не чув. Потім він зв’язався із службовцем з бюро реєстрації автотранспорту і спробував замовити список усіх «фордів Англія», які в 1966 році мали реєстраційні номери «АСЗ» з чимось. Але йому відповіли, що подібні археологічні розкопки в реєстрі, очевидно, можливі, проте забрали б дуже багато часу і до того ж ця інформація до певної міри закрита.
Тільки через кілька днів після свят Мікаель знову позичив «вольво» і вирушив на північ дорогою Е-4. Він ніколи не любив швидкої їзди і вів машину спокійно. Перед самим херньосандським мостом він зупинився і випив кави в кондитерській Вестерлунда.
Наступну зупинку він зробив в Умео, де заїхав у мотель і з’їв комплексний обід. Купивши автомобільний атлас, він дістався до Шеллефтео, звідки звернув ліворуч, до Нуршьо. До шостої години він був на місці і зупинився в готелі «Нуршьо».
Пошуки він почав прямо з раннього ранку. У телефонному довіднику деревообробної фабрики не виявилось, а дівчина років двадцяти, що сиділа за стійкою адміністратора, про таке підприємство ніколи не чула.