Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор
- Автор: Конквест Роберт
- Год: 1993
- Язык: украинский
- ISBN: 5-325-00461-1
- Жанр: История
Электронная книга - «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор». Краткое содержание книги:
«Жнива скорботи» — переконлива спроба відтворити для широкого загалу якомога повнішу картину цієї трагедії. Автор книжки — один із найвідоміших західних дослідників радянської історії Роберт Конквест — написав її тоді, коли не тільки в колишньому СРСР, а й багатьма на Заході не визнавався навіть самий факт голодомору.
Оригінал електронної версії книги знаходиться за адресою http://zhnyva33.narod.ru
Передбачалося, зокрема, застосувати проти них такі заходи: «негайно припинити доставку товарів і взагалі усю місцеву торгівлю, як державну, так і кооперативну; вилучити всі важливі товари з кооперативних і державних крамниць;
повністю заборонити всю колгоспну торгівлю, у тому числі з іншими колгоспами, колгоспниками та одноосібниками;
припинити видачу кредитів, позбавити права виплати кредитів за простроченими закладними та іншими фінансовими зобов'язаннями;
провести перевірку всього державного та колгоспно-кооперативного апарату з метою усунення з нього усіх “чужих” та “ворожих” елементів. Це завдання покладалося на органи Робітничо-селянської інспекції;
перевірити керівників колгоспів та рядових колгоспників вищезгаданих сіл, щоб усунути з них усі контрреволюційні елементи…»
Слідом за цими з'являлися все нові й нові санкції, і ті українські села, що не могли виконати свої норми хлібоздачі, підлягали повній ізоляції, щоб до них не могли потрапити продукти з міст чи ще звідки.
15 грудня 1932 р. з'явився навіть список цілих районів, «до яких припинили доставку промислових та будь-яких інших товарів, аж доки вони не доб'ються корінного поліпшення у виконанні колективних норм зернових заготівель». Таких районів було 88 (з 358 у всій Україні) у Дніпропетровській, Донецькій, Чернігівській, Одеській та Харківській областях. Мешканців цих «заблокованих» районів масово депортували на Північ.
* * *Незважаючи на всі зусилля партійного керівництва, наприкінці 1932 р. на заготівельні пункти було доставлено лише 4,7 млн т зерна — тобто 71,8 % плану.
«Чорний список», складений у Криницькому районі на Дніпропетровщині, включав селян, які на 1 січня 1933 р. не виконали своїх зобов'язань щодо здачі зерна та натурального податку. До нього було занесено 70 селян із 11 сіл. Лише дев'ять із них змогли пізніше виконати свої норми, решта здала лише половину, а то й чверть того, що від них вимагалося. Один випадок перевиконання норми здачі зерна пояснювали так: «усе його зерно повитягали з ям, а самого засудили». В цілому засудили шістьох (на добавок жінку з сином через відсутність двох «винних» селян), решту тримали під арештом, аж доки хтось із родини, розпродавши усе майно, не «розраховувався із державою». 21 селянинові вдалося утекти з села. І так було по всій Україні. А в результаті на початку 1933 р., незважаючи на жахливі умови, в яких опинилося з вини властей село, вони оголосили про третє оподаткування. Це означало новий наступ на хлібні запаси українського селянства, яких уже давно не існувало.
Однак Сталіну та його прибічникам здавалося, що Україна не хоче виконувати державних планів заготівель зерна, що її слід «примусити», і вони звернулися до крайніх засобів тиску на українську владу.
На спільному засіданні політбюро ЦК ВКП(б) та ВЦВК 27 листопада 1932 р. Сталін заявив, що труднощі, на які наштовхнулася країна при заготівлі хліба в минулому році, виникли, по-перше, в результаті «проникнення у колгоспи та радгоспи антирадянських елементів, які організовували саботаж і диверсії; а по-друге, неправильного, не-марксистського підходу значної частини наших сільських комуністів до колгоспів та радгоспів…». Він додав до цього, що ці «сільські та районні комуністи занадто ідеалізують колгоспи», вважають, що з організацією колгоспу нічого антирадянського чи саботажницького там не може виникнути. «А якщо дізнаються про факти саботажу і антирадянські явища, вони оминають ці факти… Нічого й говорити, що такий погляд на колгоспи не має нічого спільного з ленінізмом!»
«Правда» від 4 і 8 грудня 1932 р. закликала до рішучої боротьби з «куркулями», особливо в Україні: 7 січня 1933 р. газета надрукувала редакційну статтю, у якій звинувачувала Україну у зриві державних заготівель зерна, підкреслювалося, що завдяки потуранню українського партійного керівництва склалося становище, коли «класовий ворог в Україні організовується».
На спільному засіданні ЦК партії та ВЦВК у січні 1933 р. Сталін заявив, що «причини труднощів, пов'язаних із заготівлею зерна», треба шукати в самій партії. Перший секретар Харківського обкому партії Терехов спробував заперечити: мовляв, в Україні лютує голод. Сталін висміяв його як «романтика», а всі спроби українських керівників по-діловому обговорити справу було рішуче відкинуто.