Марина — цариця московська
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6745-6
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Марина — цариця московська». Краткое содержание книги:
Марина Мнішек, польська графиня, вісімнадцятирічна дочка воєводи з українського Самбора з Карпат, волею випадку (чи історії) стала царицею і жоною двох царів тих лихих часів, які на Русі прозвали Смутними, а її — царицею Смути.
Про це й розповідається в романі Валентина Чемериса. А ще про кохання Марини до молодого царя Дмитрія, про останню її любов до козацького отамана Івана Заруцького, про криваву трагедію, що її спіткала, і про подальшу долю московської цариці, чиє життя так рано урвалося — у 26 років — у башті Коломенського кремля і яка вже після своєї смерті буде оголошена відьмою і чаклункою...
Телятина — м’ясо не тільки дуже смачне, але й дієтичне — не жирне і не дуже ситне. На продаж ідуть туші бичків і теличок від трьох до п’яти місяців, яких вирощують у спеціальних загонах...
Це з Інтернету, всесвітньої павутини: «Російська кухня. М’ясні блюда», рік 2008-й.
Ще з того ж Інтернету.
Оскільки в телятині практично немає жиру, її треба готувати у якій-небудь рідині, приготувавши в соусі, запікати на решітці і постійно поливати соусом. Добре приготувати телятину зможе досвідчений кулінар... Дуже цінується вирізка — найвишуканіша частина телятини, що розташована між тонким філеєм і крижами. Такий філей використовується для приготування ростбіфів на сильному вогні — так м’ясо стає смачнішим і вкривається рум’яною скоринкою...
Телятину можна варити, тушити, смажити на сковороді і на грилі або запікати.
Якщо ж ви шукаєте нетрадиційний підхід, подайте телятину під полуничним чи шоколадним соусом або під соусом із чорниці та імбиру — так телятина здобуває особливий, вишуканий смак.
Із телятини готують чимало найсмачніших страв... Наприклад, телятина в омлеті, битки по-козацькому, котлети з грибами, ескалопи, зрази, галушки з телятини, різні запіканки, смажені тощо. До 1917 року телятина в Росії була однією з найпопулярніших страв.
І ось з-за цієї смачної, традиційної і популярної в Росії страви в році 1606-му 10 травня цар Дмитрій і цариця Марина, даруйте, погоріли так, що один з них — цар — навіть розплатився своїм життям.
Тільки за те, що велів на його царській — кремлівській! — кухні приготувати страви із вареної і смаженої телятини і разом з поляками уминав їх, як кажуть, за обидві щоки!
А річ у тім, що м’ясо новонародженої або зовсім молодої домашньої чи дикої тварини (ягняти, теляти, козеняти, поросяти, лосеняти) майже у всіх народів (чи принаймні у більшості з них) заборонялося вживати в їжу. Вважалося необхідним, щоб те чи інше маля тварини перестало споживати молоко матері, тільки тоді його можна було використовувати в їжу. Звичайний строк — 12 тижнів.
До середини XVIII ст. у руських суворо заборонялося (ще язичницькі заборони) споживати в їжу таку телятину, звану молодивом. З кінця ХІХ — початку XX ст. церква дозволяла привозити на продаж м’ясо молодих телят, але тоді, в часи Дмитрія Івановича, таке м’ясо — молодиво — суворо забороняли споживати. Воно — молодиво — вважалося нечистим, їсти його був гріх великий.
У поляків такої заборони не існувало (віри вони були іншої, не православної, як руські, а — католицької), і вони спокійно споживали молодиво — в даному випадку телятину, не підозрюючи, що таке м’ясо на Русі вважається нечистим (а втім, якщо й знали, то вважали такі заборони дивацтвом) і жоден русич (росіянин) не мав права — якщо він був русичем, взяти до рота бодай шматочок. Це вважалося чи не святотатством — споживати «нечисте» м’ясо, гріхом великим, за який і церква могла покарати.
Цього цар Дмитрій чи не знав, чи, швидше за все, махнув рукою на такі чисто моральні заборони, як на дивацтва своїх підданих, і з задоволенням їв на бенкеті смаженину із молодої телятини — смакота!
На свою біду. Як подумаєш, від чого іноді залежить хід історії, її круті повороти й кульбіти, — навіть від кулінарії. Навіть особисті гастрономічні пристрасті царя можуть змінити хід історії. Коли руські кухарі розголосили, що на царській кухні готують телятину і її споживає сам цар — цар споживає телятину — жах, жах!!! — Москва захвилювалася.
Було від чого — руський цар, виявляється, споживає нечисту їжу! Телятину, яку до рота не візьме жоден православний на Русі!
А цар їв телятину у своє задоволення. То, може, він взагалі і не православний? Може, він такий же католик, як і любі його серцю поляки, що споживають молодиво?!
Наївні, але на лихо фанатичні московити, які у справі дотримання чистоти віри і звичаїв предків були святішими за самого Папу Римського (чи за свого патріарха), захвилювалися, охоплені гнівом та обуренням.
Глухе ремствування, нарікання, недобрий гомін та осуд царя, що наростав, як снігова грудка, яка котиться із засніженої гори, не вщухав, стаючи просто ворожим. І досить небезпечним для руського царя.
Швидко злополучна телятина стала причиною з’ясування... національності нового царя Московської Русі.
Гадали на вулицях — збуджено, гамірно, ледь до бійок не доходячи, — так: якщо цар Дмитрій споживає нечисте м’ясо телятини, яку не буде споживати жоден істинно руський чоловік, холоп, боярин чи й сам владика, то, виходить, він і... не руський???