Марина — цариця московська

Увесь інший одяг зодягався поверх кафтана і був приналежністю боярського і дворянського костюмів. Парадним одягом була ферязь — особливий вид кафтана, пошитого з дорогої тканини. Також одягом знаті був охабень — нешироке довге розкішне вбрання з довгими вузькими рукавами.

Чи не найзнатнішим руським одягом була шуба. Її носили всі — від селян до бояр і самого царя. В Давній Русі шуби ніколи не шили хутром назовні. Яким би дорогим не було хутро, воно слугувало лише підкладкою. Зверху шубу покривали різними тканинами, багаті дорогими, бідні — чим прийдеться. Селяни шили шуби на овчині, зайці, знать — на куниці, соболі, песці чи на «чорно-буром лисьем меху». Руська шуба була масивною і довгою — аж до підлоги, прямою, що розширювалася донизу (іноді й до чотирьох метрів), зав’язувалася спереду шнурками. Шили її з довгими рукавами, що опускалися чи не до колін і мали спереду на рівні ліктя прорізи для продівання рук.

Взувалися в чоботи, носки яких у багатих неодмінно задиралися вгору, халяви короткі, зрізані до колін кутом. Шили їх із кольорової шкури, сап’яна, оксамиту, парчі і прикрашали вишивкою та коштовним камінням.

Головні убори, шапки, мали вид конуса або ковпака і були з опушкою. Найбільш поширена шапка-мурмолка — невисокий ковпак з дорогої тканини з відворотами. Серед багатих були поширені хутряні шапки, так звані горлатки. Це був хутряний високий циліндр, що розширювався доверху, з оксамитовим чи парчевим верхом.

Доповнював вбрання бояр чи дворян високий — до пліч — посох — неодмінна приналежність знаті. Солідно так і владно.

Ось так мав зодягатися і руський цар. Але це на щодень, в особливо ж урочистих випадках — наприклад, прийом послів — цар вбирався в одяг, що вражав іноземців своєю розкішшю і багатством. В «облачение — орнат — царя входило платно — длинное расписное одеяние без ворота, сильно расширенное книзу и имеющее широкие недлинные рукава. Платно застегивалось встык, а по бортам подолу и краям рукавов обшивалось орнаментально полоской. Сверху надевали круглый, довольно широкий воротник — бармы. Бармы застегивались сзади на пуговицы, расшивались жемчугом, каменьями, на них нашивались также небольшие иконки.

Поверх барм надевался золотой «наперсный» крест или окладень — золотая цепь, состоящая из двуглавых орлов. Наперсный крест носился на персях, т. е. на груди. Облачение дополнялось скипетром (жезлом) и державой — полым золотым шаром с крестом, символизирующим власть царя над миром».

На голову цар зодягав різні головні убори — від тафьї до «шапки Мономаха», традиційного головного убору руських царів. Шапка Мономаха являла собою невисокий конусоподібний головний убір із опушкою з соболя і хрестом зверху. Царським взуттям були короткі чоботи із сап’яна або оксамиту з дорогим шиттям...

Знатні люди — і цар в тім числі, — одночасно зодягали кілька одягів, що мало символізувати їхні статки. Це вбрання, довге і важке, носили незалежно від пори року і навіть у теплих приміщеннях та ще й улітку. В урочистих випадках знать — на прийомах послів, у палаці — надягала одночасно по п’ять чи шість одягів, що вражало іноземців пишнотою і багатством.