Чорний замок Ольшанський
- Автор: Короткевич Володимир Семенович
- Год: 1984
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Карл Скрипченко
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Чорний замок Ольшанський». Краткое содержание книги:
— Про себе? — запитав Щука.
— Ні, — сказав Хилинський, — він не з тих. Його ненормальність — стежити за відхиленнями інших. Він як письменник. Нащо йому хапатися за ніж, вибиватися в Наполеони? Без будь-якого ризику можна робити що хочеш, рухати арміями, епохами, сумлінням… Добрий веде вигадані легіони до доброти й блага. Злий…
— Правильно, — згодився Ольшанський, — «письменник» розпусти і зла. Чорна сила. Злий дух Женеви. Так от, спочатку був мак, Морфей, бог сну з маковою квіткою в руці, опій, а в нім такі прості речі, як морфін, або морфій, папаверин, кодеїн та інше. І почалося це в Греції, а не в Індії чи Китаї. Фаланги Македонського принесли його на схід. Так воно було. І… одурманений край. Але опіум нібито вижив себе як згубник. І не закони припинили його. Просто приївся. Ну що? Десь біля трьохсот тисяч з гаком курильників. У Гонконзі десята частка мільйона. Обрид, як і чиста жуйка з чистого листя кокі в Америці. І вона обридла, як і індійські коноплі, мексіканський мескалін — це з кактусів, галюциногенні гриби. Одним словом, біда. Людина вперто йде в дурман, у загибель. Відберуть одну отруту, або обридне вона, — з'являться сотні нових. Марихуана, героїн, хат… З'являлися, та й були завжди, і взагалі страшні речі. Людина набуває дикої сили на певний час. Пройде там, де й мурашка не пройде. Натовп одна розкидає, і явища відбуваються дивовижні довкола. А потім головний біль, а то й параліч мінімум на два місяці. Звикання нема. Хто двічі підряд випив — кінець. І все це лікарі й учені створювали поза природою, закликавши на допомогу хімію. І от штампували, зважували, дозували. Усе щоб піти від Нестерпного у світ Великої Ілюзії. У світ всеосяжної Насолоди, за якої що тобі твоє тіло і тіло жінки, твій розум і розум всіх людей, діти свої і сам Рід Людський? Насолода без бою оволодіння нею. Насолода раптова, як торпеда в днищі корабля. Тільки тут корабель — мозок. Вибух — його солодка агонія. Радісна смерть себе самого і всесвіту від своєї ж руки. І… знищення ворога, один він супроти тебе чи в мільярді осіб.
— І, зрештою, знищення себе? — спитав я. — Земна куля, населена ідіотами? Людство, яке сидить і розкошує, пускаючи слину з рота?
— Ні. Не зовсім так. Вчені шукають у цій компанії друзів. І знаходять їх. Зрідка. І тільки в поміркованому вжитку.
Хилинський раптом сказав, і таким журливим тоном, якого я жодного разу ще від нього не чув:
— Люди, навіть геніальні, не створювали аналогів, що не входять до складу обміну речовин організму і тому не дають звикання. Наркоманії.
— Я знайшов, — просто сказав Ольшанський. — Я виділив таку речовину з мого вайо. Я її синтезував.
— Це неможливо за всіма законами… як ви це зробили?
— Ви про це не довідаєтесь. І, мабуть, не довідаєтеся ніколи. Він не шкодить, майже не шкодить. Дає людині Ілюзію реальнішу, ніж Реальність. І от я думаю, що це буде поганий подарунок людям. Нехай зникне зі мною… Пахольчик з Висоцьким попросили в мене трохи екстракту. Перший, щоб збити з пантелику, позбавити певності вас. Другий, щоб приспати Пташинського. І ось їхні шляхи зіткнулися одразу і на ньому, і на вас. Не турбуйтеся, ви не встигли звикнути до цього засобу. Але могли. Я не зміг одержати остаточно чистої речовини. Потрібні були роки й лабораторії — не рівня моїм. І засіб все-таки діяв і негативно. Чи не відчували ви після цих ваших «видінь» і короткочасної депресії почуття піднесеності і високої працездатності? Ясно, ненадовго. Зрештою, коли ви прийшли до мене зі скаргами, я зрозумів, куди вжив Пахольчик свою частку. І зрозумів, звикання все-таки повинно взяти вас у лабета. А коли ти в когось у лабетах, це вже розпад особи. Але на таке потрібні були роки! Нічого, залишитеся здоровим.
— А друг мій помер.
— І це друга причина, що секрет мій помре. Майже нешкідливий засіб, і раптом череда, лавина смертей. Виходить, це я випустив їх.
— Виходить, так. Та ще й грали з вогнем і Пахольчик, і ви. Умовляли кинути курити. Це вразило мене, швидше підсвідомо, ще тоді. Такий збіг. І поради однакові. І на те, як «БТ» розкривав, однаково дивилися. Одне хочу знати, чому не завжди діяло?