Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Невідомий різанув по лапі дракона, той похитнувся, звалився на правий бік. Воїн, діставши щось з-за поясу, метнув це в дракона. Вибух супроводжувався тисячами синіх іскор, які боляче ранили крилатого змія. Дим поглинув усе довкола, окутавши всі будівлі та дракона, який ричав і плювався вогнем.
Попри те, що Хрог нічого не бачив через дим, він чудово чув звук ударів і ричання. Побачив силует меча, який вздійнявся і миттєво опустився. Потім знову, знову й знову. Дракон, який, схоже, через ушкодження не міг підвестися, палив усе вогнем.
Щось знову вибухнуло, піднявши стовбур снігу, який наче із гейзера забив вгору. Змій, закричавши ледь чутно, зовсім затих, як і удари меча, які до цього майже не припинялися.
Із часом дим розвіявся, а крилате жахіття, яке лежало посередині майдану, не рухалося, стікаючи власною кров'ю. Біля нього колом лежали тіла загиблих, котрі прийняли доблесну смерть від лап цієї істоти. Хрог із Хільгою побачили чоловіка, який повільно відійшов від тіла дракона і, похитуючись та тримаючись рукою за бік, попрямував до них. Він мав чимало поранень, лівий бік був весь випалений, обпечений вогнем дракона, але попри це, незнайомець тримався. Однак одразу було ясно, що проста людина не змогла б пережити такого, а воїн щей тримався на ногах.
Хільга і Хрог налякано й здивовано дивилися в його моторошні риси обличчя, які світилися у світлі вогню. Підійшовши до жінки і її сина, воїн скривився, сплюнув кров на сніг і сказав спокійним, металевим виваженим голосом:
— Ви цілі?
Хрог і Хільга перезирнулися, здивовані цими словами. Жінка повільно кивнула головою, на що воїн посміхнувся втомленою, але щирою посмішкою. Не сказавши більше ані слова, чорноволосий опустився на коліна, харкнув кров'ю і знесилено впав обличчям у сніг.
Воїнів, які полягли під час битви із драконом, поховали уже наступного дня. Їхні тіла, обкладені обладунками, мечами та усім необхідним для потойбічного світу, були спалено й пущено за вітром, як того і вимагали традиції. Сім'я Бевульфа проводжала батька зі сльозами на очах, хоча кожен із них розумів, що доля воїна — це рано чи пізно загинути, боронивши свій дім або батьківщину.
Напад дракона завдав великих збитків поселенню Ольйорн, але люди тут були працьовитими, тому відбудова розпочалася майже відразу. Мобілізувалися як чоловіки, так і жінки.
Під самий вечір, коли надворі затих стукіт молотків, а люди пішли спати, ярл Харольд зібрав нараду, на якій підняв питання нещодавнього інциденту. Але перш ніж про це заговорити, всі хотіли дізнатися, хто є рятівником Ольйорна.
— Перш за все, я, ярл Харольд, хотів би подякувати чорноволосого воїна від імені усіх мешканців Ольйорна за наш порятунок і допомогу в перемозі над драконом. Але, попри все, вимушений просити тебе представитися і пояснити мету свого прибуття, — сказав голосно ярл, звертаючись до чоловіка, який стояв перед ним.
— Мене звати Фалмін із Мальгарда, — представився чоловік, стоячи перед чисельною аудиторією, яка півколом засідала за столами. Посередині сидів сивоволосий ярл, який, як і всі, уважно слухав гостя. — Відпливши із Благандії, за два дні я дістався мису Беньйор, звідки попрямував прямісінько на захід і дійшов сюди.
— Яка була ціль твоєї подорожі? — озвався ярл. — Ти пройшов велику відстань, а отже, мав якусь мету. Яку?
— Я шукаю друїда Грудріра Сивобрового, який, за чутками, проживає саме в цьому поселенні.
Після цих слів присутні загуділи, дехто нервово махав руками і вказував на двері, а інші, більш спокійні скагірці, тихенько перемовлялися і недовірливо дивилися на чорноволосого чужинця. Фалмін терпеляче чекав, адже знав про традиції та звичаї цих людей.
— Друїд Грудрір є вельми шанованою і впливовою людиною на цьому острові, — сказав нарешті ярл, вдумливо розмірковуючи над своїми словами. — Чесно кажучи, бували тут люди, які хотіли зустрічі із нашим мудрецем, але, якщо ти не знаєш, чужинцям суворо заборонено бачитися із ним, а тим паче, розмовляти. Ми не приймаємо чужаків із Благандії, а просто вказуємо їм рукою в той бік, звідки вони прийшли, — голос ярла звучав впевнено, і Фалмін збагнув, що можуть виникнути проблеми. — Якщо ж бути повністю відвертим, то друїд ніколи не спускався зі своєї гори. Сидить там дуже давно, іноді посилає до нас своїх підлеглих, які несуть його волю. Грудрір не любить людей, а тому уникає їх. Проте через те, що ти врятував нас від напасті дракона, а також зі слів Хільги і її сина Хрога, які запевнили нас у твоїй відвазі, ми готові подумати над твоїм проханням.