Загублена земля. Темна вежа III
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Темна вежа #3
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Переводчик: Елена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Загублена земля. Темна вежа III». Краткое содержание книги:
Це край землі Роланда, так званого Околоміра. Вони довідались про те, що таких стежин всього шість, і всі вони випромінюють світло. У місці перетину цих променів в самому центрі Роланд сподівається знайти міфічну Вежу.
Після багатьох пригод Роланду вдається повернути в Околомір Джейка, хлопчика, яким Роланд пожертвував під час переслідування Людини в Чорному. У Джейка виявляються дві книги: одна із загадками без відповідей, інша – присвячена подорожі дітей на потягу. Джейк купив ці книжки в магазині Кальвіна Тауера, зловісного і таємничого персонажа.
Незабаром до героїв приєднується Ой, незвичайна істота, що нагадує єнота, собаку і борсука...
— Що? — вигукнув Едді.
— Так, це правда. Ви настільки природно обмінюєтесь думками, що навіть не усвідомлюєте цього. Мені легше це побачити, бо я не зовсім належу до вашого ка–тету… можливо, тому, що я з іншого світу… і тому не можу брати повноцінну участь у обміні думками. Але я можу подумки передавати вам інформацію. Сюзанно… пам'ятаєш, як було тоді, в кружалі?
— Так. Ти сказав відпустити демона тоді, коли ти це накажеш. Але сказав не вголос.
— А ти, Едді? Пам'ятаєш ту мить, коли на ведмежій галявині на тебе кинувся механічний кажан?
— Так. Ти скомандував: «Лягай!»
— Едді, він зробив це, не розтуляючи рота, — сказала Сюзанна.
— Нічого подібного! Ти це прогорлав! Я ж чув!
— Так, я кричав, але подумки. — Стрілець повернувся до Джейка. — А ти пам'ятаєш? Там, у будинку?
— Дошка не хотіла відриватися, і ти наказав мені спробувати підняти іншу. Але ж, Роланде, якщо ти не можеш читати мої думки, то звідки ти взнав, що я в біді?
— Я побачив. Чути не чув, але побачив — зовсім трішки, наче крізь брудну шибу. — Він по черзі обводив їх поглядом. — Ця близькість і обмін думками називається кхеф. Це слово мовою Старого світу означає дуже багато. Вода, народження і життєва сила — ось лише три його значення. Затямте це. Поки що це все, що мені від вас потрібно.
— А хіба можна затямити те, у що не віриш? — спитав Едді.
Роланд усміхнувся.
— Просто треба хотіти зрозуміти.
— Це я можу.
— Роланде? — То був Джейк. — Як ти гадаєш, Юк може належати до нашого ка–тету?
Сюзанна посміхнулася. Але Роланд залишався серйозним.
— Поки що я навіть припустити таке не готовий. Але, Джейку, мушу тобі зізнатися, що я багато думав про твого пухнастого друга. Ка підпорядковується не все на світі, і трапляються випадковості… але випадкова поява пухнастика–шалапута, який досі пам'ятає людей, здається мені не такою вже і випадковою.
Він по черзі подивився на кожного зі своїх друзів.
— Я почну. Наступним говоритиме Едді, починаючи з того місця, на якому я закінчу. Потім Сюзанна. Джейку, ти говоритимеш останнім. Домовились?
Вони закивали.
— Гаразд, — сказав Роланд. — Ми ка–тет — один з багатьох. Починаймо.
Розмова тривала до заходу сонця. Перервали вони її тільки раз: щоб перекусити. І на час її закінчення Едді почувався так, наче витримав дванадцять раундів на ринзі з Реєм «Красунчиком» Леонардом. Він більше не мав сумнівів у тому, що у них, як це назвав Роланд, спільний кхеф. Здавалося, вони з Джейком проживали життя один одного уві сні, наче вони були двома половинками одного цілого.
Роланд почав із того, що трапилося під горами, коли обірвалося перше Джейкове життя. Розповів про свою розмову з чоловіком у чорному, і завуальовані Волтерові слова про Звіра й про того, кого він називав Вічним Чужинцем. Розповів про дивний страхітливий сон, у який він потім поринув, сон, що в ньому Всесвіт потонув у спаласі дивовижного білого світла. І про те, як наприкінці того сну з'явилася єдина пурпурова травинка, яка заповнила собою все.
Едді скоса глянув на Джейка і був вражений: вираз хлопчикових очей вочевидь свідчив про те, що він усе знає й розуміє.
21