Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Ейрін із задоволенням відзначила, що Бренан тримається досить упевнено, хоча й відчувалося, що він приголомшений величчю Рінанхару. Либонь, ніяк не може уявити себе господарем такого палацу і зараз думає про те, що утнув дурницю, дозволивши Шайні, Ґвен та їхнім подругам-відьмам втягти його в змагання за катерлахський престол. Утім, Ейрін знала, що він не відмовиться — бодай через кохання до Ґвен…
Перетнувши Імператорську площу, вони проминули розчинену браму й опинилися на іншій, меншій за розмірами площі — Двірській. Від брами й аж до широких сходів, що вели в палац, було вишикувано почесну варту катерлахських королівських ґвардійців у яскраво-червоних мундирах із золотими галунами, а під самісінькими сходами стояла ще одна шеренга вояків — уже в синіх мундирах з темно-червоними вставками. Це були ґвардійці Тір Мінегану, що складали ескорт для шести молодих на вигляд жінок у вдавано скромних, а насправді розкішних сукнях, пошитих із найкращих ґатунків ейдальського шовку, гиллівського й тибридського оксамиту та дінбихської парчі. Побачивши їхнє вбрання, Ейрін пошкодувала, що опівдні, коли вони зупинялися на обід, не перевдяглась у щось ошатніше, ніж кофтина і штани. А з іншого боку, тоді б їй довелось аж три години їхати в спідницях, від чого вона вже відвикла і знову звикати не бажала.
Коли всі новоприбулі відьми посходили з коней, до них наблизився гарно вдягнений темноволосий чоловік років під сорок, у супроводі кількох виряджених, мов павичі, придворних, явно нижчих від нього за ранґом. Шайна негайно виступила вперед, давши йому на здогад, що вона тут головна.
Та схоже, вельможа й сам це знав, бо впевнено йшов якраз до неї. А підійшовши, стримано вклонився, зачекав на такий же стриманий уклін від Шайни, після чого приязно мовив:
— Радий знову вас бачити, люба леді Шайно.
— Я так само рада нашій новій зустрічі, лорде Кивіне, — не лише чемно, а й цілком щиро, відповіла Шайна.
Уже з цих слів Ейрін збагнула, що їх вийшов зустріти Кивін аб Енгас, віце-ґраф Мерхирський, старший син короля Енгаса аб Брайта. Як вона вже знала, при дворі та в народі його зазвичай називали просто принцом, хоча офіційно такого титулу в Катерласі ніколи не існувало — і в найдавніші часи, коли катерлахська держава лише формувалась, і в період розквіту її імперської могутності, і згодом, коли Імперія поступилася місцем Об’єднаному Королівству, монархія в цій країні була не спадкова, а елективна.
Далі лорд Кивін став вітати решту гостей. З переважною більшістю він уже був знайомий, оскільки всі відьми, що мешкали в Торфайні, Ґулад Данані та на півдні Катерлаху, дорóгою з Тір Мінегану неодмінно проминали Тахрін і бодай на день-другий зупинялися в Рінанхарі. Шайні довелося відрекомендувати йому лише двох сестер з Тір Алминаху, а також, ясна річ, Ейрін. Кивін аб Енгас поводився так, ніби геть нічого не чув про її особливе становище, пов’язане з Первісною Іскрою, а вся його цікавість до неї викликана лише тим, що вона королівська дочка, ще й вихована поза Тір Мінеганом.
— Можливо, вам відомо, леді Ейрін, — сказав він, — що ми з вами родичі за жіночою лінією.
— Авжеж, відомо, — підтвердила вона. — Маємо спільного предка, ейдальського короля Еллара аб Каледвина. Його старша дочка Дервіл була прабабцею моєї матері, а менша, Блодевед, — бабцею вашої. Отже, ви мій дядько в четвертому коліні.