Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Перша зимівля минула спокійно, але весна принесла мандрівникам гірке розчарування. Крига не випустила із своїх лещат «Вікторі», перекресливши сміливі плани Джопа Росса. Наступну зимівлю Росе використав для вивчення звичаїв племені ескімосів, що отаборилися довкола судна. Між командою корабля і місцевими жителями, які ніколи ще не бачили білих людей, встановилися приязні стосунки, чому сприяли взаємні послуги. Ескімоси виявили надзвичайну повагу і вдячність капітанові Россу, який доручив корабельному теслі зробити дерев'яний протез для безногого мисливця. «Ніякі скарби світу не справили б на них більшого враження, ніж шматок дерева, що дав можливість мисливцеві повернутися до активною життя», — записав Росс у щоденнику.

Ескімоси охоче постачали англійцям свіже м'ясо оленів, мускусних биків та тюленів, навчали їх арканного полювання. Вони залюбки супроводжували молодого Джеймса в його наукових експедиціях у глиб півострова, ніколи не кидали його у важку хвилину, будували іглу, коли в дорозі їх заставала буря. Вони завжди були в гарному настрої, доброзичливі, послужливі. Після багатьох тривалих, важких походів і сотень клопітких вимірів нарешті було знайдено пункт, де голка інклінатора, прикріплена на горизонтальній осі, стала вертикально. Магнітний полюс було відкрито 28 травпя 1831 року на 70°75’ північної широти і 96°46? західної довготи. На відзнаку свого відкриття Джеймс Росс насипав пагорб, назвавши цю місцевість Землею Короля Вільяма[21].

«Важка праця, втома, небезпека — і ті, що вже минули, і ті, що іще ждали нас, — записав він, ущасливлений, — все одразу було забуто. Я міг тепер вернутися на батьківщину з гордо піднятою головою і більше вже не вирушати ні в які експедиції до кінця свого життя».

Усе, здавалося б, складалось так, як він того бажав. Звільнившись нарешті з крижаного полону, «Вікторі» з напнутими вітрилами випливла із затоки. Радість, одначе, тривала недовго. Море розбушувалося, завирувало, вкрилося піною, змішаною з уламками криги.

Почався шторм, і капітан змушений був пристати до берега. А як тільки вляглась буря — вдарив лютий мороз і море довкола корабля знову скувала крига.

Третя вимушена зимівля біля невідомого пустельного узбережжя, без допомоги доброзичливих друзів ескімосів, без свіжого м'яса не віщувала нічого доброго. Джон Росс передбачливо залишив на чорний день узятий ще на батьківщині запас продовольства. Голодуючи, англійці нетерпеливо лічили дні, але й третє літо не принесло ніяких змін на краще. Біла пастка міцно тримала своїх в'язнів. Вони були зовсім безпорадні. Кожен учасник експедиції розумів, що четверта зима у цих краях прирече їх на повільне вимирання.