Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

— То ви, пане Барроу, не довіряєте мені керівництва цією експедицією? Це ваше останнє слово? — В голосі сивого чоловіка з енергійним довгобразим обличчям відчувався ледве стримуваний гнів.

У просторому кабінеті запала тиша. Джон Барроу, секретар адміралтейства і патріарх англійських географів, безпорадно розвів руками.

— Ви, пане Росс, уже показали, на що здатні, і ми всі цінуємо вас, — здобувсь він нарешті на слово. — Поступімось тепер місцем молодим. Молодь також прагне випробувати свої сили. Це неабиякі люди. Ось хоча б Перрі, Мак-Клюр чи Мак-Клінток[19]. Ми повинні кожному дати якусь можливість проявити себе.

— Молодь, молодь, тільки й чуєш скрізь! Щороку ви споряджаєте експедиції в Арктику. Один за одним висуваються нові й нові, не відомі досі люди. А що ж робити із заслуженими полярниками? Викинути на смітник? Я обійдуся й без вас, пане Барроу, і не проситиму більше адміралтейство доручити мені керівництво експедицією. — Джон Росс почервонів, остаточно втративши самовладання. — Але я все одно попливу в Арктику, не чекаючи вашої ласки. Я відкрию нові обшири, добуду цікаві наукові відомості. Ви ще не раз почуєте про мене. А коли вручатимете мені ордени, я попрошу вас пригадати нашу сьогоднішню розмову. До побачення! — випалив він і швидко вийшов.

— Джоне, чим ти, власне, клопочешся? Чого ждеш від того вашого адміралтейства? Коштів на експедицію? Це просто смішно. Я дам тобі грошей стільки, скільки ти попросиш, — сказав Россу його близький приятель Фелікс Бут, американський король віскі й джину. — Не турбуйся, друже, ти це злякаєш мене, назвавши будь-яку суму. Можеш бути певен, я не матиму на цьому збитків. Навпаки, — зароблю. Це ж чудова реклама. Важко навіть придумати кращу. Мої конкуренти, фабриканти шотландського віскі, луснуть від заздрощів!

Дванадцяти тисяч фунтів стерлінгів золотом цілком вистачило на спорядження великого, міцного корабля з гучною назвою «Вікторі». Дбаючи передусім про рекламу, мільйонер зажадав всупереч бажанню моряків, щоб на судні вперше в історії арктичного плавання було встановлено парову машину. Джон Росс узяв в експедицію свого племінника Джеймса Росса, капітана далекого плавання, який спеціалізувався в галузі земного магнетизму і з дитинства мріяв про полярні мандрівки.

З давніх-давен мореплавці звертали увагу на те, що в міру просування на північ стрілка магнітного компаса дедалі більше відхиляється од напрямку до географічного полюса. Немало мореплавців, що сліпо довіряли компасу, платилися за це аварією корабля, а то й загибеллю усієї команди. Такі відхилення стрілки компаса відзначав ще великий англійський полярник Перрі. Набрався через них біди під час своїх арктичних подорожей і Франклін.