Тягар пристрастей людських

Більшість студентів обмежувалися загальним курсом у Коледжі хірургії та Коледжі терапевтичної справи, але найамбітніші та найпрацелюбніші продовжували своє довге навчання, щоб отримати науковий ступінь у Лондонському університеті. Незадовго до того, як Філіп вступив до шпиталю Святого Луки, правила змінили, і тепер навчання тривало п’ять років, а не чотири, як було до осені 1892-го. Данфорт уже вибудував собі плани і пояснив Філіпу, як зазвичай усе відбувається. Після «Вступу до загальної медицини» потрібно було скласти біологію, анатомію та хімію; але зробити це можна було по черзі, і більшість студентів складали екзамен із біології після трьох місяців навчання.

Цю науку нещодавно додали до списку предметів, на яких повинні розумітися майбутні лікарі, і вимоги до знань були невисокими.

Коли Філіп повернувся до кімнати для розтинів — він забув купити нарукавники, які тут надягали, щоб не забруднити сорочку, і запізнився на п’ять хвилин, — багато студентів уже взялися до роботи. Його партнер почав працювати рівно о другій і тепер ретельно відділяв шкірні нерви. Другою ногою займалися ще двоє студентів, а ще кілька людей взялося за руки.

— Ви ж не проти, що я вже почав?

— Усе гаразд, можете продовжувати, — заспокоїв напарника Філіп.

Він узяв підручник, відкрив схему анатомічного розтину ноги й подивився, що вони мали знайти.

— А ви справжній мастак у цій справі, — зауважив він.

— Ох, я вже чимало різав, знаєте, всіляких тварин на підготовчих курсах.

За анатомічним столом велися жваві розмови — про завдання, перспективи футбольного сезону, демонстрантів та лекції. Поруч із рештою Філіп почувався справжнім стариганом. Хлопці були ще звичайними школярами. Утім, вік визначається радше знаннями, ніж роками, а Ньюсон, його активний юний напарник, чудово розумівся на справі. Йому, мабуть, хотілося похизуватися, тож він детально пояснював Філіпу все, що робив, а той забув про всю свою приховану мудрість і смиренно слухав. Потім Кері сам узяв скальпель і пінцет та взявся до роботи під наглядом інших.

— Прекрасно, що він такий худий, — радів Ньюсон, витираючи руки. — Бідолашний, напевно, нічого не їв цілий місяць.

— Цікаво, від чого він помер, — пробурмотів Філіп.

— Ой, навіть не знаю, нічого нового, швидше за все, від голоду. Гадаю… будь ласка, обережно, не переріжте артерію.

— Легко сказати «не переріжте артерію», — зауважив один із чоловіків, що працював із другою ногою. — У старого дурня артерії не на місці.

— Артерії завжди не на місці, — повідомив Ньюсон. — Ви практично ніколи не побачите норми. Саме тому її і називають нормальною.

— Не жартуйте так, — попросив Філіп, — інакше я поріжуся.