За східнім обрієм [Спомини про пережите]
- Автор: Шумук Данило
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «За східнім обрієм [Спомини про пережите]». Краткое содержание книги:
Пізніше ті мої абстрактні з'ясовування люди сконкретизували, звульґаризували, перередаґували на свій лад і у формі доносу передали КҐБ. А для КҐБ тільки того й треба було. І так знову на мене завели справу. Але це настало пізніше. Я було заплянував побути з дітьми не більше одного місяця, але вийшло зовсім по-іншому. 3 кожним днем я все більше і більше привикав до дочки і не міг собі уявити, як я могтиму з нею розстатися. А дні і тижні, місяці проходили дуже швидко.
Кожного дня поштарка приносила мені по три, п'ять, а іноді й по сім листів. Бувші в'язні, які відбували покарання в Норильську, писали до мене із усіх кінців Радянського Союзу. 3 Польщі писав до мене Семенюк Степан і висилав мені польські журнали і газети. У Польщі звільнили з тюрми Ґомулку і Спихальського. Розпочався шостий пленум Польської Об'єднаної Робітничої Партії. У роботі пленуму взяв участь Ґомулка. 3 Польщі повіяло свіжим повітрям гуманізму і демократії. На пленумі гостро засуджували дотогочасну внутрішню політику партії. У Москві з того приводу забили в тривогу. Хрущов і Булґанін без запрошення приїхали до Варшави. Під польську границю день і ніч підтягували війська. Напруження зростало. Хрущов і Булґанін домагалися зустрічі з Охабом і Циренкевічем. Але пленум вирішив, щоб у переговорах з Хрущовим і Булґаніном, крім Охаба і Циренкевіча, взяв участь Ґомулка. Розмова відбулася у напружених обставинах. Першим секретарем ПОРП пленум вибрав Ґомулку. На незнайомого мені Зенона Валька нападали на пленумі за те, що він від імени Політбюро розпорядився, щоб преса описувала познанські події, як кривавий путч, організований із-зовні закордонною аґентурою. Ґомулка гостро засудив таку постановку Політбюро щодо познанських подій, висловивши по тому поводу таку фразу, що робітничий кляс без причин за зброю не хватається. Отож тими словами він реабілітував тих, що в Познані схопилися за зброю і чинно виступали проти політики уряду. Нерентабельні колгоспи Ґомулка розпустив. Припинилось цькування на індивідуальних господарів. Авторитет Ґомулки зростав не по днях, а по годинах. Ґомулка став любимцем всього народу. Його любили навіть і ті, що не поділяли комуністичних поглядів.
Ґомулка став найавторитетнішим чоловіком.
Я радів і тим, що тоді відбувалося у Польщі. Я гордився Ґомулкою. Коли б Ґомулка побув при владі 4–5 років, так як це робиться у насправді демократичних країнах, то цей період, мабуть, був би записаний в історії Польщі золотими буквами. Але сталося по-іншому. Ґомулка був при владі аж чотирнадцять років, а влада має таку змінну силу, що розкладає навіть найкращих і найблагородніших людей, адже вона, окаянна, розложила і насправді гуманного, простого, скромного і всім доступного Ґомулку.
Колись, ще перед другою світовою війною, за дорученням партії, Ґомулка займався профспілковою роботою, тоді він організував і керував страйками. У ті часи Ґомулка був насправді відданим борцем за справу трудового люду, за справу демократії, він тоді щиро боровся за підвищення добробуту трудящих і їх права у суспільно-громадському житті. Прийшовши до влади, він також намагався залишитися вірним своїм принципам служити трудовому люду і демократії, але тлінна сила влади зробила своє. Восени 1969 року, Ґомулка в жорстокий спосіб розгромлює виступи польської інтеліґенції, спрямовані проти наростаючої загрози диктатури. У тій крайньо антигуманній і антидемократичній реакції, Ґомулка вміло, завдяки своїй демагогії, мобілізував по своїй стороні робітничу клясу і підперся її підтримкою у своїй розправі з інтеліґенцією. А в грудні місяці 1970 року, Ґомулка, встановивши свою диктатуру у партії і уряді, робить наступ на життєві інтереси робочих, різко знижуючи їх життєвий рівень. Робітники всіх портових міст Польщі в знак протесту оголосили страйк і виступили на вулицях з протестами проти антидемократичної політики Ґомулки. А Ґомулка, той же самий Ґомулка, що перед війною піднімав робітників і організував їх до страйкової боротьби за підвищення зарплати, за демократію, і восени 1956 року по поводу познанських подій сказав, що робітнича кляса ніколи безпідставно за зброю не хватається, у грудні 1969 року дав команду поліції і війську стріляти по робітниках. Кривава розправа Ґомулки з робітничим клясом Польщі найкрасномовніше свідчить про те, що влада має у собі таку величезну змінну силу, перед якою не можуть устояти навіть і найкращі люди. Я забіг трохи наперед у своєму екскурсі по поводу подій у Польщі, Ґомулки і демократії, але щоб дати якнайчіткіший образ своїх міркувань по тому поводу, я інакше не міг того зробити.