По живу і мертву воду
- Автор: Далекий Николай Александрович
- Серия: Оксана Стожар #3
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: «КАМЕНЯР»
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «По живу і мертву воду». Краткое содержание книги:
Головна тема роману «По живу і мертву воду» — життєдайність і сила ідей інтернаціоналізму, дружби народів. Ці ідеї, немов казкова жива вода, врятовують багатьох героїв книги, розкривають їм очі на правду, виводять з мороку людиноненависницької пропаганди.
— Ви вважаєте це складним? — промовила вона з розчаруванням, — У вас ще нічого не готове? Погано. Мені доведеться стовбичити тут… Розумієте, вони вимагають переконливих доказів.
— Єво, вам відомий зміст шифровок? — тихо записав радник, не зводячи очей з дівчини.
«Попереджений. Злякався, не вірить. Треба стояти на своєму твердо. Ті, хто послав Гелену, могли наплутати, передумати, нарешті, в останню хвилину», — вирішила дівчина.
— Ні, я не знаю змісту шифровок, — ніби дивуючись з запитання радника, призналась Оксана. — Мова йде про наслідки. Їм потрібні від мене докази.
— В такому випадку, я повинен запитати про ваші повноваження. Ви можете терміново відіслати мою шифровану телеграму?
Оксана насупилась, з прикрістю цмокнула губами.
— Саме в цьому вся складність, пане раднику. Зв’язок на декілька днів буде перерваний. Ви не повинні надавати значення… Просто задля обережності. Я не хочу піддавати себе, а отже, й вас, найменшій небезпеці. Було б безглуздо, коли б наприкінці…
Здається, допомогло. Як і того вечора, при врученні марки, зблідле обличчя експерта в східних питаннях почало вкриватися червоними плямами. Оксана не мала сумніву — в цю хвилину радник ненавидів свою «помічницю».
— Все ж таки, що трапилось? — хрипло запитав він і почав розстібати гаплика біля коміра.
— Кажу вам, що нічого особливого, — підлила масла до вогню Оксана. — Виникла підозра, що нашу рацію засікли. Запеленгували… Довелося припинити прийом адресованої вам шифровки і негайно перенести рацію в інше місце.
— Ви впевнені, що рація була запеленгована, чи це тільки припущення?
— Навіщо вам ці подробиці, пане раднику? Тільки зайві хвилювання.
— Я хочу знати! — пискляво викрикнув Хауссер і стиснув кулаки. — Я повинен знати, що у вас там відбувається, який ступінь небезпеки!
— Заспокойтеся, — сказала Оксана. — Вам ніщо не загрожує. На квартирі був обшук, але там нічого й нікого не знайшли. Зараз рація в іншому, безпечному місці. Що з вами? Може, води?
Хауссер заперечливо закрутив головою й, тримаючи руку біля серця, почав ходити по кімнаті.
— Боже, — стривожилася Оксана. — Я ж казала вам — зверніться до лікаря. Якісь таблетки, порошки…
— Найкращими таблетками буде для мене, коли ви якнайшвидше заберетесь зі своєю ідіотською рацією звідси, визвірився радник. — Здається, все ясно, я все зрозумів з усім погодився, так ні — продовжують свої передачі..
— Не кричіть, будьте ласкаві. Гадаєте, мені весело? У мене теж нерви… Я думаю, що після перевірки ми негайно виїдемо звідси, й моє повідомлення про наслідки буде передано з іншого місця. Адже нашим це зовсім байдуже.
— От і передавайте з іншого місця! — зарепетував Хауссер. — Я забороняю, так, забороняю вам робити це тут. Досить з мене!
— Заспокойтеся… В українців є приказка: не такий чорт страшний, як його малюють.
— З мене досить! — розгнівано рубонув рукою радник, — більше жодних передач звідси. Нехай забираються!
Ось коли його взяло по-справжньому, й усі страхи, що накопичилися за цей час, прорвалися назовні.
— Але, пане раднику… — ніби трохи розгубившись перед таким спалахом гніву, сказала Оксана. — Ми ж повинні передати ваше запитання й прийняти відповідь. Все решта — я маю на увазі моє повідомлення про наслідки — буде передано з іншого місця. Можете мені повірити.
Хауссер опам’ятався. Витер хустинкою голову, ображено надув губи.
— Коли ви думаєте відновити зв’язок? — запитав він, важко дихаючи.
— Я не можу сказати точно. Все буде залежати від фактора безпеки. Можливо, днів через десять-п’ятнадцять.
Радник незадоволено гмукнув, замислився. Оксана дала йому час для роздуму й раптом ніби схаменулася.
— Почекайте… Як я не додумалась! Я маю початок зашифрованої телеграми. Можливо, там говориться про повноваження? В такому випадку я зразу ж відправлю моїх радистів, а сама після перевірки виїду слідом за ними. Ваші пеленгатори працюють відмінно… Просто-таки снайперська, точна наводка.
Оксана поспішно дістала конверта, і Хауссер майже вирвав його з рук дівчини, спершу з радістю, потім з розчаруванням подивився на куций стовпчик цифр і буркнув:
— Чекайте мене в себе.
Вирядивши з кімнати свою «помічницю», радник відразу ж замкнувся на ключ. Почувши, як позаду клацнула пружина замка, Оксана подумала, що, можливо, ключ від таємниці експерта в східних питаннях уже лежить у неї в кишені. Треба тільки постійно тримати радника в стані панічного страху перед можливим провалом міфічних радистів. Через двадцять хвилин він зайшов до Оксани, як і раніше, схвильований, і занепокоєний.