Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
- Автор: Центкевич Аліна, Центкевич Чеслав
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Йосип Брояк
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
Руал проковтнув слину, набрав у легені повітря. Видно, боровся сам із собою.
— Не бери близько до серця її сліз. Вона жаліє передусім себе. Її сльози — зброя проти мене. Я любив Маргарет дужче, ніж будь-яку іншу дівчину, люблю її й досі і зичу їй щастя, але… Гадаю, вона переживе те, що я не виправдав її сподівань. Ти зрозумій, я не можу зв'язувати свою долю з жодною жінкою. Я повинен сам розпоряджатися своїм життям. Дружина стала б мені на заваді. Я вже знаю, як зв'язують людину ці лагідні жіночі руки. Лише ради однієї я пожертвував найдорожчим для мене, ради неї я зрікся найзаповітніших мрій. Ти сам цо добре знаєш. П'ять років я згаяв, скорившись її бажанню. Так то ж була мати. І я не шкодую, бо вона була щаслива. Мати одна на світі, для неї можна зробити все, але тільки для неї. Я ще тоді присягнувся не допустити, щоб яка б то не була жінка, хоч би навіть і кохана, зв'язала мені руки, прикувавши до себе. Я мушу оберігати свою свободу; якщо хоч раз втрачу, не поверну її вже ніколи. Твоя дружина, Антонію, чарівна, добра, але скажи, чи відпустила б вона тебе на кілька років в експедицію на край світу? Напевне не відпустила б. І в цьому немає нічого дивного. Та, зрештою, ти й сам не захотів би залишити її. Жінки так уміють нав'язувати свою волю, що тобі здається, ніби ти сам так вирішив. У цьому й полягає їхня підступна сила, і саме цього я найбільше боюсь. Розумієш мене тепер? Кажу тобі щиро: ні з ким досі я не мав такої розмови і, коли б не Маргарет, не заговорив би про це й сьогодні. Ти подумай тільки: п'ять років тому я міг уже стати капітаном далекого плавання. — В голосі Руала забринів жаль. — П'ять років тому міг би організувати власну експедицію, як Нансен.
— Власну експедицію? — луною обізвався здивований Антоній.
— А чому б і ні? Це моя мрія. І не сьогодні вона виникла в мене. Я вже давно готуюсь до її здійснення. У мене вже майже готовий план.
— Це чистісіньке шаленство! — вибухнув Антоній. — А ти подумав про гроші? Ти дуже непрактичний. Що ти вбив собі в толову? Ти не рівняйся з Нансеном. Треба мати або великі гроші, або таку славу, як він. Ну і його талант. Ти знаєш, що Нансен недавно став професором біології в нашому університеті? А ти хто із своїм дипломом штурмана? Хто тобі допоможе? Хто захоче ризикувати?
— Я вже подав заяву в морське училище, на тому тижні складаю екзамен. Стану капітаном далекого плавання. Ти кажеш, що мене ніхто не знає. А пам'ятаєш, ким був Нансен до своєї експедиції в Гренландію? Його теж ніхто не знав. Усі тільки знущалися і глузували з нього. Не забувай, що в мене вже немалий досвід за плечима. В Антарктиці я побував у таких бувальцях, що взагалі ледве вирвався звідти живим. Наше прізвище знає вже вся Норвегія. Скажу тобі першому, що я задумав, про що багато років мрію. Тілько пам'ятай: нікому про це ні слова.
Руал, широко ступаючи, ходив по кімнаті. Вражений Антоній дивився на брата, як на чужого, ніби оце тільки зараз познайомився з ним.
— Ти розумієш, в який час ми живемо! Неповторний! Людство раптом зрозуміло, що на географічній карті є білі плями… Людство зацікавилось обома полюсами земної кулі. Настала ера великих відкриттів. Пірі організовує одну експедицію за одною, зимує серед ескімосів, щоб набути потрібного досвіду; не досягнувши мети, повертається і робить нову спробу. Ніщо не може його зупинити. Знову і знову поривається він до полюса, на якому ще ніхто не побував. Я розумію його, Антонію. Ця людина мені подобається. На зимівлю в Антарктику вирушає Карстен Борхгревінк, який кілька років тому перший ступив на цей таємничий континент. Капітан Отто Свердруп відплив на «Фрамі» вивчати північне узбережжя Гренландії. Я вже не кажу про інших. Стає тісно. Якщо так піде й далі, мені вже нікуди буде пливти, для мене не лишиться білої плями на глобусі. Я вже багато років готуюсь до власної експедиції, краще за інших знаю полярні льоди. А це тобі неабищо. Шведський аеронавт Андре[16] хотів здобути полюс з повітря, але він мало що знав про арктичні льоди, і це його погубило. Він не мав належної підготовки, без якої неможливо досягти успіху. Я добре усвідомлюю небезпеку і труднощі, які постануть на моєму шляху, але тільки для того й живу, щоб їх долати. Нічого іншого для мене не існує!
Антоній, мов зачарований, вдивлявся в Руалове обличчя, що враз так змінилося. Він відчував, що зараз годі щось заперечувати. Ніколи ще Антоній не бачив брата таким збудженим, не чув, щоб він стільки говорив, виповідаючи свої найпотаємніші мрії.
16
Андре Соломон-Август — шведський інженер. Перший зробив спробу дослідити Арктику з повітря. У 1897 році на аеростаті власної конструкції вилетів із Шпіцбергену з метою досягти Північного полюса. Під час цього польоту Андре і два його супутники загинули.