Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:

Ця книга є ґрунтовним дослідженням причин та витоків російської агресії проти незалежної України, історії формування специфічного імперського ставлення російських еліт до України та українців, російсько-українських відносин після розпаду СРСР, а також російської гібридної війни проти України. Публікація є підсумком трирічного дослідницького проекту: у 2013–2016 роках автор 15 разів відвідував міста і села на півдні та сході України, зокрема у зоні бойових дій, де записав близько 300 інтерв’ю. В основу книги покладено результати цього польового дослідження, його обговорення з українськими та західними експертами.
1 ... 126 127 128 129 130 131 132 133 134 ... 216
Перейти на страницу:

Президентство Януковича негативно позначилося на демократизації України та її національній інтеграції з чотирьох причин. По-перше, підтримка русофільської та неорадянської культури й українофобії посилила регіональну та етнокультурну напруженість, проявом чого стало зростання підтримки націоналістів зі «Свободи» на виборах 2012 року. Міжрегіональна напруженість була доволі високою починаючи з 2004 року з огляду на шквал російської телевізійної та дипломатичної пропаганди, яка змальовувала «помаранчевих», а отже, і прихильників Євромайдану, «фашистами» та «агентами Заходу». Конфлікт на Донбасі почався як контрреволюція, спрямована проти незаконного, на думку місцевої людності, усунення обраного лідера (Януковича), який втішався підтримкою більшості на Донбасі, але хутко перейшов у фазу російської агресії, коли вже не мало істотного значення, під якими гаслами вона відбувалася. Криваве збройне протистояння в регіоні не почалося би без іноземного вторгнення, адже саме російський спецназ і найманці, зброя, гроші та підготовка бойовиків із боку Росії перетворили локальні протести проти зміни влади у столиці на повномасштабну війну.

По-друге, «сім’я» Януковича за жодних обставин не хотіла поступатися владою, що з великою ймовірністю послужило причиною кровопролиття під час Євромайдану. Цим події зими 2014 року відрізнялися від ненасильницької Помаранчевої революції, коли Кучма вже готувався залишити посаду президента[852]. Насильство проти Євромайдану посилило напруженість у Криму й на Донбасі та сприяло розпалюванню конфлікту.

По-третє, культура гри з правилами, а не за правилами негативно позначилася на парламенті та судочинстві, адже обидві ці гілки влади були корумпованими та залежними від виконавчої вертикалі[853]. Для підкупу опозиційних політиків, суддів і державних службовців витрачалися значні суми готівки.

По-четверте, схильність до монополізації економічної та політичної влади посилила корупцію, погіршила діловий клімат, зменшила іноземні інвестиції та залишила на узбіччі багатьох представників недонецьких еліт, які відчували себе людьми «другого сорту». Вони були першими, хто залишив Партію регіонів під час Євромайдану й особливо після втечі Януковича до Росії. Янукович і Азаров, будуючи мафіозну державу, привели Україну до економічної кризи та фінансового банкрутства, а відтак вона потребувала мільярдів доларів західної допомоги, щоб уникнути дефолту.

Дії Януковича містили ознаки державної зради, адже він дозволив росіянам захопити владні важелі в СБУ і розвалити військо, а після втечі з України публічно висловив підтримку вторгненню Росії до Криму. Янукович та його союзники вже давно використовували бойовиків мафії для тиску на виборах і корпоративного рейдерства, підтримували й захищали російські націоналістичні та панславістські групи (як-от організацію «Донецька республіка»), а під час Революції гідності оплачували й озброювали учасників Антимайдану. У квітні-травні 2014 року ці групи за підтримки Путіна та Росії перетворилися на інструменти ведення гібридної війни, що є предметом розгляду в наступному розділі.

Розділ 8

ПІДРИВ І РОЗЧЛЕНУВАННЯ УКРАЇНИ

Основною проблемою, з моєї точки зору, є важка імперська спадщина Росії. Чомусь усі думають, що Росія залишається імперією, та продовжують ставитися до неї як до імперії.

Прем’єр-міністр РФ
Владімір Путін, 1999 рік[854]

Я не знаю, де закінчується штучне і починається справжнє.

Енді Воргол, американський митець українського походження[855]

Під час україно-російської кризи 2014–2015 років і революції Євромайдану, учасники якої прагнули інтеграції України до пост-модерної Європи, українцям довелося зіштовхнутися з імперіалістичною Росією XIX століття. В основі цього зіткнення лежали три чинники. Перший — неспроможність більшості мешканців Російської Федерації визнати, що українці є окремим народом. Таке ставлення опитування фіксували ще у 2000 році, коли Путіна вперше обрали президентом[856]. Стівен Коткін пише, що «на відміну від Сталіна, Путін не визнає існування української нації, окремої від російської»[857]. Втім, Путін аж ніяк не був творцем подібного способу сприйняття, тож цей чинник не зникне, якщо він перестане бути російським очільником після 2024 року. Чимало українців оптимістично сподіваються на поліпшення взаємин з РФ у післяпутінську еру, але їхній оптимізм не враховує того факту, що російський націоналізм щодо України та українців існує і поза владною вертикаллю Путіна. Впливова частина російської опозиції, включно з Алєксєєм Навальним, у різних формах підтримала анексію Криму.

вернуться

852

Taras Kuzio. ‘Yanukovych Awaits a Third Term or a Third Sentence’, Eurasia Daily Monitor, 6 February 2012.

вернуться

853

Taras Kuzio. ‘Ukraine Continues to Play with the Rules, Not by the Rules’, Eurasia Daily Monitor, 17 April 2013.

вернуться

854

ИТАР-ТАСС, 9 октября 1999.

вернуться

855

Gretchen Berg. ‘Nothing to Lose: An Interview with Andy Warhol’, in Michael O’Pray, ed., Andy Warhoclass="underline" Film Factory (London: British Film Institute, 1989): 60.

вернуться

856

Михайло Пашков та Валерій Чалий. ‘Міжнародний імідж України: погляд із Росії’, Національна безпека і оборона, № 3 (2000): 65.

вернуться

857

Stephen Kotkin. ‘Russia’s Perpetual Geopolitics’, Foreign Affairs, vol. 95, no. 3 (May-June 2016): 4.

1 ... 126 127 128 129 130 131 132 133 134 ... 216
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)