Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

На Донбасі розпад Партії регіонів витворив політичний вакуум, який окупанти вирішили заповнити проросійськими організаціями, що їх у 2006–2007 роках тренувала, фінансувала та оснащувала російська розвідка. Бойовики, які брали участь в Антимайдані, проросійські активісти з організації «Донецька республіка» та колишні члени Партії регіонів відчували подвійну зраду — Києва та лідерів місцевого донецького клану. Вони також були розгнівані на власні донецькі регіональні еліти. Як і в Криму, їх обурювало те, як зневажливо повелися обидві сторони зі спецпідрозділом «Беркут», трьох співробітників якого було застрелено першими 20 лютого 2014 року[848] (загалом сімнадцять силовиків загинули у Києві під час Євромайдану). Невдоволені могли пройти додаткове навчання в таборах російської розвідки. Їх підтримали «зелені чоловічки» з російського спецназу, які прибули на Донбас на початку квітня 2014 року. Невдоволених також підсилив наплив «політичних туристів» — російських націоналістів і неонацистів, переконаних, що Путін має намір приєднати до Росії так звану «Новоросію» так само, як він вчинив у Криму.

Підтримка Партії регіонів ще більше знизилася після того, як Росія анексувала Крим, де 82 зі 100 депутатів парламенту автономії перебували в її лавах. За підсумками інсценованих у вересні 2014 року «виборів» більшість в утвореній окупантами «державній раді Республіки Крим» здобула «Єдина Росія», до якої влився кримський осередок колишніх «регіоналів».

Колапс Партії регіонів став очевидним під час дострокових президентських та парламентських виборів, проведених в Україні відповідно навесні та восени 2014 року. Осередки партії порушили партійну дисципліну і не висунули єдиного кандидата у президенти. З-поміж 24 кандидатів, зареєстрованих для участі у президентських виборах, щонайменше одинадцятеро були пов’язані з режимом Януковича, були вихідцями з Партії регіонів або мали з нею тісні зв’язки[849]. Ба більше, популярність Партії регіонів зазнала непоправної шкоди з огляду на підтримку, надану нею кандидатові у президенти Михайлу Добкіну[850]. Добкін здобув близько 3%, посівши шосте місце, що було дуже далеко від 44% і 48%, отриманих Януковичем на попередніх президентських виборах у грудні 2004 та лютому 2010 року.