Світ не створений

Якщо хтось вимовляє ці чотири букви — Я, К, Б, И — то далі можна вже не слухати. Пустоти, утворені складеним словом, вдають хвильки й зиґзаґи, наповнюють мрії найбільш ядерними кольорами. Однак вони не мають стосунку до риски, проведеної за допомогою небесної лінійки — без щербинок, строгої, як указка. Те мірило визначає й інші параметри одного життя в стосунку до життів інших — бо інакше світ завалиться, як п’яні балерини.

…Якби: після шкільного новорічного свята 1972-го ти в костюмі вовка не розігнався і не поїхав на тій ковзанці біля їдальні — тепер тобі б не викручувало ногу, мов мокру білизну, кожного разу, як погода вирішує змінитися. Ти б зробив карточки для вивчення німецьких та англійських слів. Ти б не дозволив йому бити маму. Ти б закреслив цифри 1, 5, 18, 23, 32, 37 у лотерейному бланку. Ти б сказав охоронцям, що вони не мають права перевіряти вміст твоєї сумки без міліції. Ти б прикусив язика, так прикусив, що у роті стало б солоно й червоно. Ти б сказав, що не любиш нікого так, як любиш її…

Сергій Іванович Титаренко часто зауважував, що він грається у «якщо», наче пацан, що витяг матрац на дах, дивиться на зірки й уявляє різні альтернативні історії свого життя — інша професія, інші жінки, проїхатися перед всіма цими невдахами на власній бесі рідним містечком на Херсонщині… З обличчя від сорому злізла б шкіра, якби хтось почув ці думки! До всього, «п’ятдесятип’ятилітній мрійник» — звучить досить гидко навіть перед самим собою, стає незручно, ніби згадувати вчорашню ніч, коли був некрасиво п’яний. Чоловіки, які в житті не дуже мали часу на мріяння, не можуть дозволяти такі вольності, говорив собі Сергій Іванович. Хоча — хто їх знає, цих чоловіків, і що ховається за їхнім мовчанням. Однак його колишня дружина Віра знала: за мовчанням чоловіків — нічого, просто нічого; може здаватися, що вони притлумлюють емоції чи тихо складають плани, але там — ніяких таємниць, прихованих почуттів, тільки байдужість — як залитий бетоном футбольний майданчик.