Світ не створений

Та очевидно ж, скаже колись людина: мені підсунули цю штуку, цю хитру іграшку, щоб я не думав повертатися передчасно туди, звідки прийшов. Так, це великий дар, але якби він не був мені вручений, навряд чи сам творець міг би так довго успішно гратися в творення мене. «Батьку, — сказав чоловік, — я не просив тебе про те, щоб бути народженим. Чому ти вирішив за мене?» «Сину, — сказав старий. — А ти думаєш, що я просив? І ти не питатимеш у своїх дітей про дозвіл їх народити. І ти не питатимеш у речей та ідей, які творитимеш. Ніхто не питатиме».

Коли старий відходив, він дав чоловікові кульку. «Для чого?» — запитав син. «Не знаю, — відповів батько. — Просто візьми. Глянь, яка вона гарна».

У небі, в космосі, засяяв ще один сферичний об’єкт. Він нагрівся у стратосфері, пройшов крізь грозову хмару, блиснув, як зірка до того, як стати холодним тьмяним предметом. Зрештою, кулька впала в розрите комунальниками болото з координатами 50°51´00´´ пн. ш. 30°49´20´´ сх. д. Я щойно її знайшов — ось.