Світ не створений

Лесьо прокинувся зранку з хворою головою, як і всі інші. Однак він ще й знайшов у волоссі кілька розтертих листків граба й маленьку пір’їнку кольору обчищеної гарбузової насінини. І небо стало як у сні: білий день, а ніби темнота, ні сонця, ні місяця. Якщо й було якесь сяйво, то лиш аби добре бачив той, хто за тобою спостерігає (те, що за тобою спостерігає).

Федиха вже завершила справу з горщиком, остиглим і забутим серед хати. Щойнісінько зі служби у війську передчасно повернулися її сини, ще не встигнувши нічого пояснити. А тепер — у який кут, в яку скриню, в яку шпарину їй було себе засунути? Хлопці поховалися, сказавши, аби вона не визнавала, що знає їх. А мати за мить до появи чужих сіла назад на картоплиння. Звідки вони взялися й чому саме зараз, коли її серце було таким розігрітим? І перше, що захопив погляд господині, — болото з камінцями, соломою й зеленою конюшиною, що перед входом до хати не обчистили австріяки з рушницями за спинами.

— Ти Ганна Шугай?

Цю зневагу жінка чула майже на запах — сморід зіпсованої вурди. Один з них, побачивши стільчик, обчистив чобіт. З нього відшарувався пласт глини, що добряче обтяжував ногу.

— Ти хто такий, голубе? — звернулася, очевидно, до старшого. — Хоч би «Слава Ісусу Христу» сказав, а то як з биркою нехрещеною говориш.

— Якщо ти Ганна Шугай, то Ісус Христос точно не має до тебе стосунку.

— Мене треба називати Федиха. І — в Ісуса Христа нема ні елліна, ні юдея, каже наш отець Петро.

— А чи відає ваш піп, що саме Ганна Шугай привела у світ цілий виводок горлорізів, небезпечних злочинців, котрі втекли зі служби у війську? Якби її сини народилися трохи раніше, то й Ісуса б розіп’яли, ще й гарненько покатували.