Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття
- Автор: Андрейчик Марко
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда
- ISBN: 978-966-441-465-4
- Переводчик: Ігор Андрущенко
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття». Краткое содержание книги:
У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.
Іноді західні артефакти з’являються для того, щоб описати характер, показати нам його (або її) знайомство із Заходом. Ми дізнаємося зі слів Перфецького про те, що у нього були повні колекції альбомів Тома Вейтса, Лу Ріда та інших гігантів західної альтернативної музики. Герой Володимира Діброви Бурдик любить «Deep Purple», а герой Юрка Ґудзя згадує Алана Ґінзберґа. У романі Костянтина Москальця «Вечірній мед» наратор слухає «Pink Floyd» і Баха і курить «Gauloise», «улюблені сигарети Алена Делона». Крім того, в романі Москальця герої часто-густо обговорюють українську й західну культури одночасно, змішуючи імена із західної високої і поп-культури з іменами своїх сучасників-українців; це спроба силою примістити українську культуру та її представників у європейську традицію, хай вони і були закриті від неї стільки років. Згодом наратор натрапляє на «The Doors» Джима Моррісона, пісенна лірика якого цитується в романі. Москалець зображує Моррісона якимось янголом, приятелем українських письменників, знову підкреслюючи бажання бачити українську культуру поміж західних.
Думки про Захід, утім, часто зводяться до кліше, бо ж справжнього контакту з цим регіоном бракує. У новелі Євгенії Кононенко «Special Woman» бідна мати-одиначка Неля Тимченко, київська інтелектуалка, розважає над шлюбом за домовленістю з жителем Заходу. Перш ніж зустрітися з обранцем, данцем, вона та її син діляться уявленнями про цю західну країну:
— Ти знаєш щось про Данію? — запитала вона сина.
— Звичайно! Це країна LEGO! Товарний штрих-код — 57.
А Неля уявила старий будинок, на зразок описаного Андерсеном в однойменній казці, картини, шкіряні крісла, великий письмовий стіл і книжкові шафи від підлоги до стелі[43].
Обидва цих образи Заходу повністю засновані на стереотипах, хоча вони і різняться між собою, і свідчать про те, що знань про Захід насправді обмаль, і бракує їх навіть інтелектуалові з української столиці.
В «Special Woman» і романі «Імітація» Кононенко виводить українських інтелектуалок як посередниць між представниками Заходу, які надають гуманітарну допомогу Україні, і тими, хто врешті-решт цю гуманітарну допомогу отримує; вони працюють у Києві на міжнародні фірми, які займаються стосунками Сходу і Заходу. Своєю зовнішністю, рафінованістю й інтелектом ці жінки приваблюють іноземних чоловіків, які тепер живуть у Києві, і залучають їхні гроші на благо українського народу. Ця ідея української інтелектуалки, що править за міст для західного світу, представлена також у здебільшого автобіографічних «Польових дослідженнях з українського сексу» Забужко. Як і сама Забужко, нараторка в романі подорожує на Захід, репрезентує і розповідає там про свою країну, налагоджує контакти з тамтешніми інтелектуальними колами. Такий образ української інтелектуалки посідає чільне місце у пострадянській українській прозі, написаній жінками.
43
Кононенко Є. Special Woman / Євгенія Кононенко // Кононенко Є. Колосальний сюжет: Оповідання. — К.: Задруга, 1998. — С. 88.