Міцний кулак туарегів
- Автор: Вавра Ярослав Раймунд
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ганна Пашко
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Міцний кулак туарегів». Краткое содержание книги:
Історія про Бен Манзура, жорстокого шейха[1] уаргельської Шаанби, який підступно позбавив життя славетного царя ахаггарських туарегів, і про швидку помсту за той злочин належить до найтиповіших воєнних історій Сахари дев'ятнадцятого століття. Події, про які я вам розповідатиму, мають історичну основу. Коли тридцять сьомого року я відвідав Уарглу й дивовижну мзабську республіку «Семи святих міст», старі шейхи розповіли мені про ці події багато цікавого. Про дещо, на мою думку варте вашої увага, я розповідаю в цій книжці, перевіривши наперед оповідки шейхів у генерала Домаза, який теж не забув про похід ахаггарців на Уарглу. Та й давні літописи хариджитів[2], з якими я ознайомився під час моєї третьої подорожі 1947 року, відкрили мені чимало таємниць сивої давнини.
Отже, я розповім вам про Сахару і її мешканців — моїх друзів на далекому спекотливому півдні. Хто з вас читатиме про цю безмежну пустелю, про те, яка вона є, той пересвідчиться, що Сахара — аж надто цікава, без будь-яких вигадок цікава і в далекому минулому, і нині.
Я. Р. В.
Але чи знаєш ти, яку пастку тоді наставив на Махмуда сам диявол?
Уже понад вісім років не ступала на вулички базарного кварталу цього великого міста нога Великого каді[13] турка Ахмеда-ефенді. Вчора на головному судовому дворі під час судового розгляду спалахнула запекла суперечка між двома експертами — оглядачами трупів. На вулиці ель-Тюрк умер хтось вельми багатий, і вмер дуже дивно. Найдивніше було те, що слідчі органи не знайшли в нього й копійки грошей. Отже, йшлося про те, на кого впаде підозра у грабунку, кого треба звинуватити й покарати, коли, хоч обіцяно винагороду, не знайдеться жодного свідка.
Це нарешті розворушило самого голову падишахового судового двору. І от сьогодні — вперше за час свого наймилостивішого підвищення — Ахмед-ефенді вийшов між люди. А за ним, звісно, — всі засідателі, писарі, оборонці, офіцери, судова варта, державні обвинувачі та родичі, котрі ніяк не могли дочекатися спадщини по багатому купцеві. А тому що найкоротша путь до вулиці ель-Тюрк пролягала повз вуличку гаптарів, то аллах волів так, щоб закатований хлопчик Гасан скотився до самісіньких ніг грізного падишахового судді.
«Бочка з салом», не тямлячи себе від люті, тримає в пазурах смертоносний свічник, а величезна нога, яка копнула дитину, ще стирчить з дверей крамниці…
З-під буйних, зрослих брів суворого представника падишахового правосуддя шугнули смертоносні блискавки.
— Убивця! — процідив крізь зуби Великий каді. — Схопіть його!
А сам хутко нахилився, щоб його не випередив хто з почту, й підняв забиту дитину. Наче бажаючи показати всім це бездиханне тільце, підніс його до свого обличчя й по хвилі моторошної тиші проказав:
— Перекажіть нещасному батькові, що тріполійський каді Ахмед-ефенді за цю невинну кров покарає, як того вимагатиме найвища справедливість!
Всі затамували віддих, немов цієї миті було оголошено смертний вирок. А тоді мовчазною стіною стали обабіч вулиці.
Великий каді Ахмед-ефенді тримає безвладне тіло на руках і йде серед тих, хто схиляє голову перед мертвою дитиною, потім простує багатолюдною вулицею, обабіч якої, мов колонада, застигли згорьовані люди…
В кінці вулиці здіймається величезна брама головного падишахового судового двору, яка згодом тихенько зачиняється за похмурою процесією судової сторожі.
І тієї ж миті у сотень людей, які скам'яніли, побачивши бездиханного хлопчика в руках величного, страшного й справедливого, прокидається цікавість… Усі навперебій розпитують одне одного, що ж таке жахливе сталося, що сам ефенді на чолі всього. судового двору, перервавши судовий розгляд, пішов по забиту дитину?
Чия то дитина? Хто її вбив? Чому вбив? Звідки там узявся страхітливий Ахмед-ефенді?
Незабаром по місту вже поповзли чутки про заколот проти дея — великого князя, спадкоємця правовірної землі тріполійської, який перебуває під охороною царградського падишаха та його намісника — султанського генерального резидента, турецького генерала й високого паші…
Неподалік, у сусідньому Алжірі, точиться війна проти французів, і тому люди так піддаються паніці…
3
СМАГЛЯВИЙ БАБУЛА
Не кожен, хто має довгу бороду, — вчений.
Арабське прислів'я
Бабул! Аль-бабул!.. Бабул… Голова! Голова! Голова… — це єдине слово виспівує юнак, такий високий і тонкий, ніби тичка від шатра.
— … бабул! Аль-бабул! — виспівує він на всі лади й на різні голоси. То пустить своє слівце, і воно, наче пір'ячко за вітром, злітає високо над дахами й садами чужих осель. То, немов засмутившись, хлопець марно кличе те загублене пір'ячко назад:
— Ой, ба-а-бул! Аль-ба-а-абула-а!..
Людина, яка не знає, про що йдеться, озирається навкруги: що ж то за голова і де вона?.. І нарешті помічає вісімнадцятилітнього довганя. На його худій шиї гордовито похитується неймовірно велика голова — такі голови бувають у дітей, які хворіють на водянку. Але той хлопець уже не дитина і ніколи не хворів на^ водянку. В нього довгі, як у мавпи, руки, чоло високе й опукувате, наче бік стародавньої грецької вази. А в синіх, як у всіх берберів, маленьких усміхнених очах таїться щось таке, чого ти одразу не збагнеш. Це спочатку збентежить тебе, але за мить ти засоромишся й підеш своєю дорогою, трохи досадуючи, що взагалі думаєш про такого нікчему, від якого чудове місто Тріполі-ель-Акса за останні сім або вісім років не чуло нічого іншого, крім отого єдиного слова «бабул».
13
Каді — суддя.