Анабазис. Похід 10000 еллінів

Коли Клеарх наступного дня повернувся до табору, стало ясно, що він не сумнівається у цілком приязному ставленні Тіссаферна до еллінів. Він переповів свою розмову з ним і вмовляв піти до Тіссаферна тих, кого той запрошував, а викритих у наклепах еллінів звелів карати як зрадників і зловмисників. /28/ Він підозрював, що до обмов вдається Менон, бо ж знав про його зустріч із Тіссаферном у присутності Аріея, а також про його неприязнь до себе і про підступи з метою перебрати на себе владу над усім військом, а відтак перейти до табору Тіссаферна. /29/ Водночас Клеарх хотів усе військо залучити на свій бік й усунути в ньому своїх недоброзичливців. Деякі солдати відраджували його від наміру взяти із собою усіх стратегів та лохагів і нагадували про віроломство Тіссаферна. /30/ Проте Клеарх уперто наполягав на своєму, поки не домігся того, що було вирішено відрядити 5 стратегів і 20 лохагів. Їх супроводжували під приводом закупівлі провіанту на ринку близько 200 солдатів.

/31/ Коли вони дійшли до намету Тіссаферна, стратегів запросили увійти, а саме: Проксена-беотійця, Менона — фессалійця, Агія — аркадця, Клеарха-лаконця і Сократа-ахейця; лохаги ж залишилися надворі. /32/ Трохи згодом, за поданим сигналом, стратеги всередині були схоплені, а лохаги надворі — убиті. Після цього загін варварської кінноти пронісся рівниною, убиваючи всіх зустрічних еллініві — як рабів, так і вільних. /33/ Елліни, спостерігаючи з табору за цим галопом, були приголомшені і не розуміли в чому річ, аж поки не прибіг, тримаючи в руках свої кишки, аркадієць Нікарх, поранений у живіт, і не розказав про все, що сталося. /34/ Тоді елліни, перейняті страхом, побігли до зброї, щоб дати відсіч, бо ж думали, що варвари цієї ж миті вдеруться у табір.

/35/ Але до табору з’явилися лише Аріей, Артаоз і Мітрідат, колись найдовіреніші люди Кіра. Еллінський тлумач запевняв, нібито він бачить і впізнає серед них і брата Тіссаферна. З ними разом прийшло і близько 300 персів у панцирах. /36/ Підійшовши на близьку відстань, вони попросили вийти вперед лохагів і стратегів, якщо такі є в еллінів, щоб передати їм цареве веління. /37/ Тоді, у супроводі охорони, виступили вперед еллінські стратеги Клеанор-орхоменець і Софенет-стімфалієць, а разом із ними і Ксенофонт-афінець, з наміром дізнатися про долю Проксена. Хірісоф був відсутній, бо він разом із загоном солдатів добував провіант у якомусь селі. /38/ Коли вони зупинилися на такій відстані, що можна було чути слова, Аріей сказав: «Елліни, Клеарх виявився клятвопорушником і порушником угоди, тому тепер скараний на горло і помер. А Проксен і Менон за звістку про його лихий умисел оточені у нас неабиякою шаною. Від вас же цар вимагає скласти зброю; він каже, що вона належить йому, бо ж це була зброя Кіра, його раба[114]». /39/ На це елліни відповіли таким чином, причому говорив Клеанор-орхоменець: «О наймерзотніший нелюде, Арією, і ви всі, колишні друзі Кіра, невже вам не соромно ані перед богами, ані перед людьми, вам, що поклялися мати спільних з нами друзів і ворогів, а тепер запродали нас разом із Тіссаферном, найнечестивішою і найлихішою людиною? Ви вбили тих самих людей, яким складали клятви і зрадили нас усіх, а тепер приходите до нас разом з нашими ворогами?»/40/ Аріей сказав: «Клеарх першим став чинити підступи Тіссафернові, Оронтові і всім нам, хто був з ними». /41/ На це Ксенофонт відповів: «Гаразд, нехай так; якщо Клеарх справді, всупереч клятві, порушив угоду, то він дістав по заслузі, бо ж справедливість вимагає покарання для клятвопорушників. Але ж поверніть нам наших стратегів, Проксена й Менона, які виявилися вашими добродійниками. Адже зрозуміло, що вони, як спільні наші друзі, порадять найкраще, як для вас, так і для нас». /42/ Після цього варвари довго радилися між собою і подалися геть, так не обізвавшись у відповідь.