Сюрпризи долі
- Автор: Гата Ева
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Сюрпризи долі». Краткое содержание книги:
У кімнаті запанувала тиша.
— Які твої плани надалі? — перервав мовчанку Георгій.
— Зараз я повинен вирушити в різних справах, повернуся пізно ввечері, якщо не заперечуєте.
— Ти вільний робити, що тобі заманеться, мій дім — твій дім. Я також ще маю різні справи, тож увечері зустрінемося.
Олена залишилася сама. Треба швидко помити посуд і приготувати щось на вечерю. Вона робила звичну роботу, але чогось до нестями бракувало. Чого? Її спрагла душа потребувала поживи.
Диски лежали розкидані на креденсі. Олена хотіла знайти саме той, який викликав такі солодкі відчуття.
Залунала знайома мелодія. Чому ці твори такі короткі? Вона знову і знову вмикала їх від початку, наче виснажений пустельник, який раптом дібрався до оази.
У вітальні бамкнув настінний годинник, нагадуючи, що час перейти до земних справ. Олена зірвалася, наче обпечена. Скоро повернуться діти, а обід ще не готовий. Вона вирішила змінити диск, знамениті угорські танці Брамса підхопили і закрутили у танку. Їй ще ніколи так не хотілося танцювати, як зараз. Настрій змінився, завороження зникло і душа почала наповнюватися оптимістичними ритмами, які давали наснагу до роботи. У неї виникло непереборне бажання здивувати всіх, створити власний шедевр. Але що вона вміє — нічого, крім викладання англійської учням у школі, готування їжі, прибирання та прасування. Треба поспішати, шедевром стане нинішня вечеря.
Олена нарізала овочі, вкладаючи у салат душу, старанно обсмажила м’ясо, обклала його скибками яблук і поставила запікатися. Музика продовжувала грати, ритми змінювалися від запальних танців до тужливих романтичних мелодій. Вони наче підспівували в такт: «Ти здивуєєєєш всіх, бо ти найкращаааа». Все це нагадувало магічне дійство, яке заворожувало своєю чарівністю.
За годину повернулися діти.
— Чим так смачно пахне? — вигукнув Павло з порога.
— Швидко роздягайтеся, мийте руки і сідайте їсти, — щасливо промовила Олена.
Хлопці зі смаком поїли і пішли в свій покій готуватися до заліків. Олені хотілося ще і ще слухати музику, але побоялася, що це може завадити дітям, тихо увімкнула телевізор і нестямилася, як заснула.
Пробудилася Олена біля одинадцятої вечора від грюкання вхідних дверей. У кімнату зайшли Георгій і Жан.
— Ви разом. Дуже добре. Сідайте вечеряти, — промовила, протираючи очі спросоння.
— Ми зустрілися в університеті й вирішили разом іти додому, — сказав Георгій.
— Я голодний, як вовк, — весело вигукнув Жан, — сьогодні мене запросили на прийняття, але, крім шампанського і цукерків, нічого більше не подали. А я не дуже полюбляю солодке.
— А що ви любите? — поцікавилася Олена.
— Найбільше у світі — м’ясо, напевно, у мені є щось тваринне. Не розумію вегетаріанців, навіщо так себе обмежувати.
— Тоді вгадала, сьогодні я приготувала вашу улюблену страву, — посміхнулася Олена.
Чоловіки добряче зголодніли, бо не вимовили жодного слова, аж доки не закінчили вечеряти.
— Ви майстриня! — промовив Жан, витираючи уста серветкою.
— Моя дружина завжди смачно готує, але сьогодні вона перевершила себе, — гордо промовив Георгій, вимочуючи хлібну шкуринку у залишках соусу.
— Раз наша чарівна господиня приготувала нам таку насолоду, то тепер наша черга зробити і їй приємність, — посміхнувся Жан, — що ти пропонуєш, брате?
— Мені дуже шкода, але я повинен піти сьогодні швидше спати і тому змушений вас покинути. Ти ж у нас маєш багату фантазію, от тобі й карти в руки. Якщо бажаєте, можете сидіти скільки заманеться, але пам’ятайте про завтрашній бенкет з нагоди моїх уродин.
— Я ще трішки побалакаю з твоєю дружиною, якщо не заперечуєш, і невдовзі також віддамся в обійми Морфея.
Олені зовсім не хотілося спати, адже вона продрімала зо дві години і почувала себе цілком бадьоро.
— То на чому ми зупинилися? — серйозно запитав Жан, коли вони залишилися вдвох.
— Ви про що? — здивувалася Олена.
— Про ваші закопані таланти.
— Уже запізно їх відкопувати.
— Ніколи не пізно щось робити, запізно буває лише після смерті.
— Що ви пропонуєте?
— Я пропоную вам узяти, у гіршому випадку, ручку і папір, а в ліпшому — комп’ютер, і почати виконувати своє покликання.
— Колись спробую, для цього потрібно мати сюжети, а їх у мене немає, я ж, крім дому і роботи, нічого більше не бачу.